Було таке, було…

Один багач захотів розважитися й оголосив:

- Хто розкаже мені таке, чого у світі не було, тому віддам половину свого багатства.

І ось почали приходити до багача різні підпанки, ласі на поживу.

Один з них каже:

- Чи знаєте ви, що в мене в господарстві півень яйце зніс?

А багач йому:

- Буває таке, буває…

Другий подумав та:

- А чи знаєте ви, що в мене дома на вербі груші вродили?

А багач і цьому відповідає:

- Буває таке, буває…

Аж ось приходить до багача убогий селянин з міркою в руках.

- Чи не забули,- каже,- ви, пане, що торік у мене мірку золота позичили?

У багача аж очі рогом полізли.

- Ти що, з глузду з’їхав? Такого ще не було, щоб багач у мужика золото позичав?

- Е, тоді, пане, давайте половину…

Не встиг мужик доказати, як багач схопився та:

- Було, було таке…

І велів оддати мужикові мірку золота.