Було свято. В парку сила-силенна людей. Молодь танцює. У затишку на лавочці сидять два діди. Сидять і милуються своїми внуками та внучками. Аж гульк, повз них пройшли три бабусі. Подивився на них дід Іван та й каже: — Сьогодні, Остапе, молодіжне свято. Тож нехай хлопці та дівчата й веселяться. А чого ще оті баби припленталися?..
Дід дуже не любив, щоб за обідом хтось розмовляв. Одного разу дід, баба та їхня маленька внучка обідали. — Діду! — каже внучка. — Обідай мовчки,— відповідає суворий дід. Через декілька хвилин внучка знову: — Діду! — За обідом не можна балакати. Коли пообідаємо, тоді будеш питати,— відрізав дід. Пообідали. — Ну, тепер, мала, можна [...]
Хвора дівчинка не хотіла пілюль, бо вони гіркі, батько взяв одну, проковтнув і силувано посміхнувся: Бач, яка смачна! Дівчинка перестала плакати, уважно подивилася на батька: — На татуню з’їж і мою, коли вони тобі так смакують.
Зібралися на якесь свято діти панів і підпанків та и ну хвалитись, яку кому обнову справили. — А мені ось костюмчик новий купили! — А мені штани і сорочку! — А мені платтячко й черевички! Осторонь стояв хлопчик у подертій одежині. Похвалитися звичайно, нічим. Зняв він картузика, провів долонею по голові та й каже: А [...]
До церкви вбіг захеканий хлопчина. Людей багато, він не міг побачити свою маму і став гукати: — Мамо! Мамо! — Та чого ти кричиш? — Та миша в діжку з квасом упала! — А ти що — не знаєш, що робити?.. Витяг би! — Та я кинув туди кішку, щоб піймала мишу.
— Чи будеш ти мене, синку, любити й годувати, коли я буду старенький, як наш дідусь?— питає батько маленького сина. — Буду. — От гарний хлопчик! Іди до мене на руки і на тобі цукерок. А як ти будеш мене любити? — Так, як ти дідуся. — Іди геть, негіднику, і віддай сюди цукерки!..— визвірився [...]
— Давай будемо вгадувати, хто сьогодні що їв. — Давай, тільки першим буду відгадувати я. Ти сьогодні їв яйце. — Звідки ти взяв? — У тебе жовток на губах. — От і не вгадав, яйце я не сьогодні їв, а ще вчора ввечері.
— Що це, куме, вас і впізнати не можна. Все лице в синяках, під очима гулі, зуби вибиті. — Та це на тім тижні померла моя теща, то ми з швагром спадщину ділили…
Була у приймака дуже ябедна теща. Приймак — чоловік роботящий, лагідний. Але за що не візьметься, вона кричить не своїм голосом: — Це моє, не чіпай! Йому набридло всьому тещиному кланятись. От одного разу він прийшов додому у веселому настрої. Поглянув на миску, з якої теща їла: — Це твоя? — А моя ж! Підняв [...]
Приїхав син у село до матері. Ввійшов до хати, поставив чемодани та відразу: — Мамаша, дай мне порубать! Мати здивовано поглянула на сина: — Ти знаєш, якраз нема чого рубать, учора сусід, спасибі йому, чисто всі дрова порубав… Прикусив син губу і нарешті видавив: — Мамо, дайте їсти! — О! Так би ти й казав, [...]
— А скільки років твоєму дідусеві? — Я не знаю, але він у нас уже дуже давно.
Танцює молодь. Осторонь сидить старенька бабуля і плаче. — І чого це ви, бабусю, плачете? — запитують стареньку. — Та як же не плакати, добрі люди, коли он подивіться,— вона показала на юнака, що дуже кривляв витанцьовуючи якийсь новітній танець,— таке молоде і вже калічка…
— Скажи, Петрику, чому вода влітку надвечір теплішає? — Тому, що в воді купаються люди і нагрівають її трохи своїм тілом.
Учитель. Прозорі тіла — це такі, через які ми бачимо. Назви мені таке тіло, Іванку. Учень. Дірка для ключа у дверях.
— Татусю, чи не хочеш ти ще один шматочок торта? — Ні, дитинко! — А тепер запитай мене…
Дідусь з бабусею сидять біля столу. Віч читає журнал, вона в’яже. Дідусь бурмотить собі під ніс: — Дев’ять… сот… мільйонів років… сонце… Кінець життя… на землі. — Через скільки, через скільки? — схопилася бабуся за серце і випустила з рук робота. Дідусь знизав плечима і голосно прочитав: — Через дев’ятсот мільйонів років… — Слава богу,— [...]
Вчитель заспокоїв учнів і наказав їм: — Сидіть мені так, щоб, як муха пролетить, і то чути було. Учні довго так сиділи, а потім один не витерпів і каже: — Ну, коли вже та муха пролетить?
— Чого ж бо ти плачеш, хлопчику? — Того, що мама була брехлива, а мачуха справедлива. — Тю, диво!.. — І немає тут нічого дивного. Якщо мама говорила, що не купить мені сорочки, то купила. А мачуха вже як скаже, то так і зробить.
Ішов старенький дідусь з паличкою, і трапився йому на дорозі рів. А обходити далеченько. «Дай,— думає старий,— перескочу». Стрибонув і… впав на дно. Піднявся та й каже тихенько: — Ох, старість, старість… А потім оглянувся — ніде нікого немає — і вже голосніше : — Та я й замолоду такий був.
— Мамо! Ото я сьогодні бачив сміхоту… — Яку? — Циганка ловила нашу курку і не могла зловити А я їй допоміг.
