Самые смешные анекдоты

— Мамо, ти не знаєш, у якої вчительки вчилася тьотя Валя? — А що таке? — Та вона ж арифметики не знає. Замість п’яти копійок здачі дає тільки три…

Один знайомий побачив, що його друг їсть м’ясо: — Що я бачу! Ви такий завзятий вегетаріанець, а їсте зайчатину!.. — Це я з помсти — зайці нищать капусту!

Продає бабуся на базарі молоко. Підходять солдати і просять по склянці молока. — Пийте, пийте, синочки, я ще наллю! — каже, усміхаючись, бабуся. Солдати розплатилися і вже хотіли йти, аж тут один питає: — А скільки ви, бабусю, влили води в молоко? — Води? Та що ви кажете!.. Ні, ні! Я води не доливала! — [...]

На базарі жінка підходить до чоловіка, котрий продає сало, і каже: — Тонкувате… А чоловік їй: — А я вам можу його удвоє скласти воно і потовщає…

— Останній раз кажу вам: віддайте, нарешті, мої десять карбованців. — О, це добре, що останній раз, бо мені вже набридло слухати вас.

Кондуктор. Дівчино, встань, будь ласка! Нехай дитина сяде. Адже і ти була колись маленька і тобі місце вступали. Дівчина. Коли я була мала, то в цьому місті не жила. А там, де я жила, тролейбусів не було…

Зайшов чоловік до своїх родичів. Хазяйка й говорить, що, мовляв, недавно пообідали, а до вечері далеко. — Ну, я приготую дещо,— і поставила перед гостем миску холодцю, макітру з варениками і миску сметани. З’їв усе гість, потім устав, дякує хазяйці й говорить : — Дякую, трохи перекусив, тепер можна і вечері ждати.

— Запросили б вас, куме, вечеряти, та немає ложки… Кум витягає з-за халяви ложку і сідає до столу. Хазяїн хвать у кума з рук ложку та й кинув її до порога. Гість піднімає ложку, знову іде до столу й каже: — Я ці жарти знаю.

До магазину заходить покупець і починає лаятись: — Чортзна-що! Тільки вчора купив піджак, а вже сьогодні спина тріснула. — А ви не хвилюйтеся,— заспокоює його продавщиця,— мабуть, ґудзики були дуже міцно пришиті.

— Чи можу я купити у вас такої матерії, щоб була дорога і гарна? — А ви беріть оце квітчасте, матеріал дорогий і хороший. — Так-то так, але ж він якийсь дуже строкатий. — Не зважайте. Запевняю вас, після першого прання всі квітки геть щезнуть…

— Громадянко, це ваш кошик на лавці стоїть? — Ні, не мій!.. — Тоді я покладу його на верхню полицю. — Ой ні, не чіпайте, там пляшки поперекидаються…

Ввійшла баба у вагон з повним кошиком, сіла і сидить. Аж ось і квитки перевіряють. — Бабусю, у вас є квиток? — Є, осьдечки. — Цей не годиться. — Як не годиться?! Сім день годився, а тепер не годиться?

Зіпсувалося в машині рульове управління. От шофер і крутить нею по дорозі. А пасажир, що в кабіні сидів, і запитує: — Чого це ви нею так крутите? — А ви не бачите? Я цвяхи минаю, щоб не проколоти шини.

— Відгадай загадку: «їду, їду, нема сліду». — Човен, пароплав. — Ні, в нашому селі немає ні човна, ні пароплава. — Що ж воно таке? — Та це ж наш голова колгоспу. Уже другий рік на словах переїжджає з міста в село для безпосереднього керування колгоспом, а сліду ніякого немає.

— Хлопці,— гукнув завклубом до гурту молоді,— хто любить музику, підійміть руку! Любителі музики зраділи: оце ж їх у музикальний гурток візьмуть. Чоловік десять підняли руки. — Добре,— кивнув головою завклубом.— Пішли зі мною: з першого поверху на третій піаніно перенесемо.

— Позич мені сто карбованців. — На жаль, у мене тільки десять. — А це нічого. Позич десять, а дев’яносто будеш винен.

— Ой кумо, який нині світ! Один одного так і хоче одурити… Вчора у місті дав мені якийсь шахрай фальшивих три карбованці за картоплю… — Ану покажіть, голубонько, які вони,— щоб і я знала… — Е, я вже їх не маю — віддала в лавці за матерію.

Оглянувши вітрину, покупець звернувся до продавця: — Мені б чогось свіженького… — Будь ласка, ось кури, гуси… — Та які ж вони свіжі, коли вже аж посиніли,— заперечив покупець. — Що ви,— мовив продавець,— то вони в холодильнику так змерзли, що аж посиніли…

Одна жінка на вечерю варила для свого чоловіка тридцять вареників. Якось, коли чоловік прихворів, вона його й питає: — Скільки ж тобі зварити сьогодні? — Та вари двадцять дев’ять, тільки трохи більші.

Їхав один чоловік «Волгою». Спідометр показував швидкість 60 кілометрів на годину. «От мчу,— думає шофер,— нікому не догнати». Та, обернувшись, він аж підскочив — позаду, не відстаючи, мчав «Запорожець». Ось тобі і на! Збільшив швидкість: 80… 90… 100… 110 кілометрів. Але той і не думає відставати. На роздоріжжі, коли змушений був зменшити швидкість, шофер почув [...]