Якось зайшов один чоловік до сусідів, а ті саме вечеряли і по чарці пили. Бачить, що його не думають запрошувати до столу, та й каже: — А чого це ви на мене сердитесь? — А ми не сердимось,— відповідають. — То чому ж не кажете «Сідай з нами вечеряти»?
Приїхав брат до сестри в гості. Зустріли брата як годиться. Нагодували, напоїли і спати поклали. Пройшов день, другий, а на третій говорить сестрин чоловік до своїх дітей: — Вставайте, дітки, цілуйте дядю в ручку, бо вони вже сьогодні додому будуть їхати. А дядя повернувся на другий бік та й каже: — Спіть, дітки, спіть. Дядя [...]
Кондуктор. З цим білетом ви не маєте права їхати швидким поїздом. Пасажир. Так? Ну, то скажіть, будь ласка, машиністові, щоб їхав повільніше.
— До чого ж безсовісні оті спекулянти. Готові три шкури здерти з людини!..— говорить дядько, розглядаючи куплений на базарі світер. — То навіщо ж ти у них купував? — Як навіщо! Та мені ж сусіди за нього втричі більше дадуть.
Прийшов сусід до сусіда, а той йому: — Сідай, Гнате, пообідаєш. — Та я й не хочу, але ж сяду, трохи перехвачу. Та як присів — усе з’їв і ще погляда. Сусід не витримав та й каже: — Ти, Гнате, краще дома перехвачуй, а до мене приходь обідати.
— За три крейцери даєте смердючої ковбаси та й то так мало,— каже покупець. — Коли дам більше, то ще гірше буде смердіти,— відповів різник.
Жив в одному селі дуже скупий і загребущий дядько. Жодного базару не промине. Звичайно, на базар їздив, щоб продати подорожчє, а купити подешевше, та й щоб ніякої новини не проґавити. Почув якось, що нібито сіль подорожчає. Приїхавши з базару, два мішки солі привіз возиком з крамниці… — Навіщо ти стільки солі купив?— запитують сусіди. — [...]
Прийшов один чоловік на базар та й почав гукати: — Люди добрі! Хто хоче побачити диво, то платіть по п’ятаку! За це я вам покажу таке, що має голову собачу, хвіст собачий, ноги собачі, але ж не собака!.. Люди зацікавилися, що б то могло бути, й кидали чоловікові в шапку гроші, хто скільки міг. Коли [...]
На одній станції у вагон київського поїзда зайшов дядько. Місць вільних немає. «Людей багато,— думає він,— але я їх обдурю». Відкрив чемодан і закрив, а потім поліз під лайку. — Що ви шукаєте?— заметушились пасажири. — Та не заважайте, я все одно її спіймаю. — Кого? — Та гадюка з чемодана втекла… Людей з вагона [...]
— Куме, допоможіть мені викопати погріб. Я вам заплачу. — Та навіщо мені плата? Допоможіть мені вкрити хату. Я вам і даром викопаю.
Зустрілися в поїзді два мисливці. — Ви на лисицю? — Та ні, на зайців. — Е, братику, де вже тим зайцям бути, як стільки стрільців розвелося. От колись, бувало, підеш… У цей час до мисливців наблизився контролер: — Приготуйте квитки, громадяни! — Я не встиг взяти,— схаменувся той, котрий шкодував, що мало зайців. — Доведеться [...]
Ідучи дорогою до церкви, чоловік знайшов калитку з грішми. Але знав, що знайти і не признатися — все одно, що вкрасти. Отже, після служби божої він вирішив признатися. Став він посеред церкви і голосно гукає: — Люди добрі, хто загубив … ? — а потім тихо-тихо, ледве чутно додав: — Калиточку з грішми.
Одного разу побачили злодія в саду. Він сидів на вершку яблуні і набивав у пазуху яблука. — А, піймався! — закричав сторож.— Дістанеш тепер двадцять п’ять київ по спині! — Слухай, чоловіче! — сказав злодій.— Не бий мене! Я за це віддам тобі половину цих яблук.
Був в одному селі злодійкуватий чоловік: не міг, щоб чогось не поцупити. Ото побачить де дошку чи обапола — миттю під пахву та й приказує: — Треба взяти, бо ще хтось украде!
В одному колгоспі вкрадено дошки. Шукали-шукали — ніяк не могли знайти злодія. І не багато тих дощок, але ж треба знайти. Якось на зборах голова й питає: — А що ж, чи всі тут? — Усі! — А той тут, що дошки покрав? Злодій не вдержавсь та: — Тут… Отак і попався.
Якось в обідню пору вулицею йшли двоє. Назустріч їм міліціонер. — Добрий вечір! — привітався один з них до міліціонера, і пішли собі далі. — Іване Пилиповичу, чого це ви сказали міліціонерові «Добрий вечір», адже зараз ще день? — Та скажу вам по секрету: як зустріну міліціонера, то в мене чогось в очах темніє.
Йшов чоловік до міста і тільки зійшов на місток, як звідти виліз бандит з пістолетом і відібрав у нього гроші. — Послухай,— говорить чоловік до бандита,— стрельни мені в піджак, щоб жінка повірила, що мене пограбовано. Той стрельнув. — Тепер ще сюди пальни разок,— просить чоловік і підставляє рукав піджака. — Що ж, можна і [...]
Директор заводу каже головному бухгалтерові: — Запишіть цього хлопця у відомість на зарплату майстра. — Новий майстер? — Еге, майстер… спорту.
— Дозволь мені, кумо, засмажити рибу в твоїй олії, а я потім дозволю тобі зварити шмат свинини у моєму борщі.
— Чому вас ніхто не відвідує?— запитав дозорець арештанта-злодія. — Та хто буде відвідувати, коли мої товариші також сидять.
