– Як тобі не соромно, синку, з брудними ногами лягати в ліжко. Мені ж потім буде важко випрати білизну. – Не хвилюйся, мамо, я ліг у панчохах.

– Мамо, а де я взявся? – У гарбузах тато спіймав. – А тато де взявся? – Його бабуся теж у гарбузах спіймала. – А тебе також у гарбузах спіймали? – Та й мене там же. – Ага. Значить, того ото в нас і гарбузи такі потолочені. А бабуся казала, що то коза.

– Навіщо ти взяв із книжкової шафи «Трактат про виховання дітей»? – Хочу, тату, перевірити, чи правильно мене виховуєте.

Хлопчик, побачивши, що в сусіда немає нікого у дворі, швидко скочив до нього в садок, виліз на рясну яблуню і почав одне за одним класти яблука за пазуху. Сусіда вийшов надвір і, угледівши хлопчика на яблуні, ну кричати: – Ти що там робиш? А хлопчик йому: – Та впало яблуко на землю, то я поліз [...]

До одного чоловіка в хату зайшов сусідський хлопчик. Привітався, став коло столу і дивиться, як чоловік уплітає шмат свинини. Хлопчикові дуже захотілося м’яса, але просити не наважився. Постояв ще хвильку та й каже: – Дядю, мій татко скоро буде колоти порося, ми і вам дамо м’яса вареного…

– Чи є у вашого сина куток для підготовки уроків? – Аякже. Всі чотири кутки його, тільки він у жодному з них не сидить.

Малюк загубив подарований татком ножик. Пішли з батьком шукати. Шукали, шукали нема. Син і каже: – Давайте, тату, шукати он там, на галявині. Там гарно буде шукати, а то тут грязюка…

– Я в школу більше не піду… – Чому? запитала бабуся. – Тому, що там примушують писати і читати, а я не вмію, а розмовляти я вмію, так не дозволяють.

На уроці історії учитель запитав учня: – Скажіть, що зараз відбувається в Парижі? – Той довго думав, а потім спитав: – А на якій вулиці?

— Ану скажи, Славику, ти допомагаєш своїй матері? — Допомагаю. — А як саме? — Коли ми обідаємо, я завжди стараюсь з’їсти що небудь найсмачніше з її тарілки.

Зустрілися якось дві куми. — Як живете, кумо Маріє, як здоров’я? — Та нічого, бог милував. — Щось ваше лице так і сяє, наче ви сто тисяч виграли. — Та я таки справді щаслива. Оце іду від доньки… — Чула, чула, що ви доньку заміж оддали. Як же вона там живе з чоловіком? — Ой [...]

До тещі в гості завітали зяті. А їх у неї було аж чотири. Як годиться, теща стала пригощати. І до кожного з них випила по чарці. А потім промовила до них: — Ой зятьочки мої милі, які ж бо ви всі п’яні, я вас уже й не бачу!

Батько з сином сіно складали. Син подає, а батько вершить. Наклали високий стіг. Хоче батько злізти й гукає синові: — Подай, сину, вірьовку! Та держи один кінець, а я по ній злізу на той бік. Син, хоч і був дорослий, але ще не бачив, як батько по вірьовці лазить. Тільки батько почав злазити, а син [...]

— Діду, а ви були колись малим?— питає онук. — Був, дитинко, був. _ То ви, мабуть, були дуже смішні зі своєю лисиною і бородою…

— Івасику, у вас є корова?— питає вчитель. — Є. — То розкажи, як вона виглядає. — А наша корова тепер не виглядає, тато на зиму всі дірки забили дошками.

Учитель. Ось речення: «Кінь тягне воза». Це активна форма. А як буде пасивна форма? Учень. Віз тягне коня…

Одного разу сіли обідати мати й син,з молодою дружиною. Відрізав син матері тоненьку скибочку та й каже: — Нате, мамо, та дивіться, щоб не переломилась. А дружині відпанахав окраєць, майже півбуханця: — На, їж, щоб тебе розірвало.

Послав батько сина запросити дядька на іменини. У дядька були дуже злі собаки. Підходить хлопець до воріт та й гукає: — Дядьку, дядьку, вийдіть з хати! Вийшов дядько з хати, питає: — Чого тобі? — А ваші собаки дома?.. — Дома. А що? — Та нічого… Просили батько й мати до нас на іменини.

Батько наказує маленькому синові: — Дивися, Степанку, коли прийде вчитель, то відчини йому ворота. — А хто то такий, вчитель? — То такий чоловік, що все знає. — Ну,— здвигнув плечима хлопчина,— то він, певно, знає, як і ворота відчиняти.

— Тату, де знаходяться Альпи?— питає син у батька, не опускаючи очей з екрана телевізора. — Спитай маму, вона дома все переставляє.