Самые смешные анекдоты

— Скажи-но, Тарасе, чи твій батько міг би обійти пішки довкола землі? — Ні. — А чому? — Бо вчора тато п’яні упали в яму і зламали ногу.

Онук прискіпався до бабусі, облаяв її всякими словами. Не витримала стара — поскаржилася синові. — Олесю! Чому ти бабусю лаєш?— питає батько сина. — Як ти, тату, мою маму щодня лаєш, то я тобі нічого не кажу, а як я твою вилаяв, так-ти відразу кричиш.

Довго плакало хлоп’я, нарешті замовкло. — О, вже перестав, слава тобі господи! — каже бабуся. — Еге, перестав! Перепочину та й знову почну! — заспокоїв її онук.

Був в одному селі такий завзятий мисливець, що й не сказати. А ще до того й набожний. Так і сина виховав. Синок його при всякій мові бога згадував. Пішли якось на полювання. Батько з рушницею, а син так. Сусідський парубчак теж поплентався з ними. От ходили чи не ходили по полю, аж гульк — заєць [...]

— Голова болить, аж тріщить…— жалілася бабуся. — А чому не чути тріску, бабусю?— запитав цікавий онук.

— Як, ти задоволений своїм зятем? — Та він нічого, тільки не вміє грати в карти. — То це ж добре. — У тому-то й біда, що він не вміє грати, але грає…

— Ким ти працюватимеш, Петрику, як виростеш? — Не буду працювати. — Чому? — Бо я буду в дитячому садку до пенсії.

— Діду, дайте вашої сокири, я дров наколю, а то наша тупа-тупа. — Бери, тільки на тій колоді, в яку ти цвяхів понабивав, не рубай. — Добре, діду. А коли приніс хлопець сокиру, вона була, як пилка. — Що ти зробив, я ж тобі казав, не рубай на колоді з цвяхами! — А я, діду, [...]

— Бабуню, а скільки вам років? — Шістдесят вісім. Старенька вже… — Треба займатися спортом. Он Тетянина бабуся катається на лижах, то, кажуть, їй тільки п’ятдесят.

Одного разу чоловік пішов по гриби і взяв з собою двох синків. Здибали вони в лісі великий рів. Батько в одну мить перескочив рів. Один з синів і каже: — Ади, як тато скочив, начебто пес… А другий каже: — Як скочив, лихо його бери…— І до батька: — Аби ви, тату, не були такі [...]

Граючи на скрипці, син запитав у батька: — Ну, як тобі ця мелодія, сподобалась? Сподобалася,— скривившись, відповів батько,— та краще було б, якби ти відпочив.

— Чому в нас, мамо, над вікнами ластівки не мостяться? — Та відколи ти привів оцю тиху невісточку, не тільки ластівка, а й ворона на хату не сяде.

Батько з сином молотили жито на току ціпами. На вечір син і каже батькові: — Ідіть, тату, додому, відпочиньте, та заодно і пшона натовчете.

Хлопчик намалював портрет. — Хто це?— питають його. — Мій тато. — Але ж твій тато лисий. — В мене лисої фарби не було.

Каже син батькові: — Збирайтеся, тату, я поведу вас на ярмарок продавать, бо більше нема чого… Батько сів собі в куточку та й плаче. А син: — Та не плачте, тату, я на ярмарку загну таку ціну, що ніякий дурень вас не купить.

Що не зробить, було, невістка, все ніяк не догодить свекрусі. — І це не так робиш, і те не так зробила! — докоряла свекруха. Терпіла, терпіла невістка, та якось, почувши чергове «Не так», запитала: — Ну, а як же, мамо? Скажіть — як? — Не знаю. Чорт його знає як, а не так! — відповіла [...]

Їдуть бричкою мати, син і невістка. На вибоїнах бричку так трясе, що мати з невісткою аж зубами клацають. Син і говорить: — Пересядьте, мамо, в задок, хай вас тільки двоє коліс трясуть. А ти, жінко, сідай посередині, хай тебе трясуть усі четверо.

— Баба я вже вмію по-німецькому балакати. Тютелі-мутелі. — Що ж воно значить, діду? — Постав валянки в піч. А вранці баба до діда: — Діду, я теж умію балакати так, як і ти. Тютелі-пателі. — Ти диви! А що ж воно означає? — Згоріли твої валянки до бісової мами.

Дід цілу ніч мучився з зубами, а на ранок зібрався до лікарні. — Піду, нехай вирвуть хоч усі до одного, більше не можу. Коли дід сидів уже в кріслі, двері до кабінету прочинились, і в них просунулась бабина голова. — А ви, докторе, усіх зубів йому не рвіть, хоч один хай залишиться. — А то [...]

Прийшов зять у гості до тещі. Поставила вона на стіл трохи закуски і пляшку, в якій було трошки горілки, а коло пляшки манюсіньку чарку. — Бодай тому і руки повсихали, хто таку маленьку чарочку зробив,— каже теща. — А тому, хто її купував, бодай би й очі повилазили,— докидає зять.