Самые смешные анекдоты

— Миколко! Ти сьогодні уроки зробив? — Ні, не зробив, бо не було вдома мами. — А ти, Васильку? Ні… не… зробив. — Чого? — Та, бабуся шукала, шукала свої окуляри і ніяк не змогла знайти.

В одному селі жив чоловік з жінкою. Що жінка, бувало, не зварить,— усе йому несмачне. — Піду до тещі,— каже чоловік,— вона смачніше варить. Прийшов. — Мамо, ви борщ варили? — Варила, сину, варила. — Насипте тарілочку. Теща насипала (а борщ такий пісний-пісний, аж світиться). Зять наївся й говорить: — От уже до чого смачний [...]

Сідали обідати. Син сів за стіл, аж дивиться лаві стоять постоли. От він і каже: — Чиї це постоли на покуті стоять, щоб його скрутило! — Мовчи, то батькові,— каже мати. — А, батькові… Ну, то хай його розкрутить.

Був у батька син. Ледачий, спав до обіду. От одного разу батько встав раненько і пішов у поле, а по дорозі знайшов гаманець з грошима. Прийшов додому на обід, а син тільки встав з печі. Батько й каже: . — Бачиш, сину, я рано встав, мені й бог дав.— Т й показав свою знахідку. А [...]

Якось улітку сіла сім’я надворі під дубом обідати. Мати поставила на стіл миску з борщем, а він такий жирний, що й не парує. Менший син схопив ложку того борщу —і мерщій до рота. В бідолахи аж очі лоба полізли — геть усе в роті ошпарив. Та не по вигляду, лиш, відвернувшись, сказав: — Ох і [...]

Вирішив дідусь написати синові листа, а писати не вмів. Гукнув сусідського хлопця-школяра і почав диктувати: — Пиши: «Здрастуйте!» Написав? — Написав. — Пиши: «Пшениця оце поки, а дід не годиться к чорту». Написав? — Написав. — Усе. Заклеюй.

— Треба, синку, ще купити тобі меду, а то й досі кашляєш. — Мамо, якщо ти купиш мені меду, то я ще й не так буду кашляти!

— Чи далеко до села Пархомівки?— запитали у хлопчини. Всяко буває,— відповів той,— волами дуже далеко, кіньми вже ближче, а машиною то зовсім недалечко.

Гість. Коли у вас обідають? Хлопчик. Завжди о третій годині, а коли в нас хтось є, то після того, як він піде.

На пошті жінка подає телеграфістці бланк, на якому не дуже розбірливо було написано: «Поздоровляю Ліду, внучок Олю і Катю та внука Колю з святом». — Ви краще,— порадила телеграфістка,— напишіть просто і коротко: «Поздоровляю всіх із святом». — Еге, всіх. Там же й зять є…

Сидять на призьбі коло хати два стареньких діди та й молодість згадують. — Ех, куме, а було ж, що я за молодих літ і воза з снопами підіймав. — Брешете, куме. — А от давайте заб’ємося, що не брешу. Вдарили по руках. — Програли ви, куме, бо я таки підіймав того воза. Підіймав, підіймав, та [...]

— А в тебе батько лисий! — А от і не лисий. Він у капелюсі.

Винесла жінка надвір пшоно просушити і наказала чотирирічному синові стерегти його від курей. Син загрався і забув про материн наказ, а кури все пшоно з’їли. Вибігла жінка, руками сплеснула і почала: — Щоб ці кури виздихали, щоб їх грім побив, щоб їх лисиця поїла!.. Синок слухав, слухав та й питає: — Мамо, а півник хай [...]

Б а т ь к о. Ще молоко на губах не обсохло, а він навчився лаятись, та ще й краде у матері гроші на сто граммів! І в кого ти, лобуряко, такий вдався? С и н. Запитай матір. Вона каже, що я — викапаний татусь.

Вчитель пояснює учням, як виникає дощ внаслідок випаровування води. — Ви, певно, бачили, що вечором після гарячого дня щось добувається з поверхні ставів. Що то є? Одна рука поволі піднімається. — Ну Івасю. Бачу, ти щось думаєш. Що то є? — Жаби.

Синок. Тату, у Івася двадцять вісім зубів, а у мене тільки двадцять два. Батько (читаючи книжку). Ой діти, дайте мені спокій! Поділіться самі.

— Петрику, а де каструля з повидлом? — Та мух до цього повидла повна хата налетіла, то я їм надвір його виніс.

Оженився хлопець і взяв жінку не ту, яку б хотіла мати за невістку його матір. На другий день після весілля молода господиня готувала їжу, а невдоволена свекруха вилежувалася. Від хвилювання невістка пересолила сніданок. Чоловік покуштував, скривився і сказав: — Якби знав, хто варив, я б тому очі залив,— і при цьому подивився на матір. — [...]

Розмовляють двоє дітей: — А наші тато багаті. — А наші тато розумні. — А наші тато позичили вашим гроші. — А наші вашим не віддадуть.

Вчитель. Ну, щоб уже так нічого не знати, то страшне. Нехай завтра прийде до мене твій батько. Учень. А ви думаєте, що мій батько краще за мене знає географію?