Дякова повага

Іде дяк пізньої ночі додому. Глядь, щось серед дороги мішком лежить. Дяк як смальне його чоботом під бік:

- Ану, підіймайся – знайшов де спати?

- Ти куди, бараняча твоя голова, садиш брудними чобітьми?- загорлав лежачий знайомим голосом.

- Ох, батюшко,- схаменувся очманілий дяк, – якби ж я знав, що це ви, хіба б я їх не почистив?