<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Самые смешные анекдоты</title>
	<atom:link href="http://ajoke.ru/feed/" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>http://ajoke.ru</link>
	<description>Коллекция самых смешных анекдотов со всех стран мира</description>
	<lastBuildDate>Thu, 17 May 2012 14:37:46 +0000</lastBuildDate>
	<language>en</language>
	<sy:updatePeriod>hourly</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>1</sy:updateFrequency>
	<generator>http://wordpress.org/?v=3.3.1</generator>
		<item>
		<title>День лентяя</title>
		<link>http://ajoke.ru/den-lentyaya/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/den-lentyaya/#comments</comments>
		<pubDate>Thu, 17 May 2012 14:37:23 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Анекдоти]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/?p=2143</guid>
		<description><![CDATA[У лентяя спросили: — Какой самый короткий день в году? — Воскресенье, — ответил он, вздыхая. &#160; Маленький мальчик пришел домой с огромной шишкой на лбу. — Ты упал, маленький? — спросила мама. — У-па-а-л&#8230; — Ты плакал, бедненький мой? — Нет. Там ведь никого не было. &#160; — Какой ужасный табель! — говорит отец [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>У лентяя спросили:</p>
<p>— Какой самый короткий день в году?</p>
<p>— Воскресенье, — ответил он, вздыхая.</p>
<p><span id="more-2143"></span></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Маленький мальчик пришел домой с огромной шишкой на лбу.</p>
<p>— Ты упал, маленький? — спросила мама.</p>
<p>— У-па-а-л&#8230;</p>
<p>— Ты плакал, бедненький мой?</p>
<p>— Нет. Там ведь никого не было.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Какой ужасный табель! — говорит отец сыну. — Я очень недоволен.</p>
<p>— Что же делать, папа, я говорил учительнице, что ты будешь недоволен. Но она все же велела мне показать его тебе.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Ма, если накормить братика головастиками, будет он квакать, как лягушка?</p>
<p>— Квакать? Боже, он умрет!</p>
<p>— Что ты, мамочка! Он не умер.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Отец с дочкой пришли в кино. Девочка устроилась в первом ряду вместе с другими детьми, отец сел в середине. Но как только на экране запылал лесной пожар, она тут же прибежала к отцу.</p>
<p>— Что с тобой? — спросил он ее. — Испугалась?</p>
<p>— Нет&#8230; Просто дым попал в глаза.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/den-lentyaya/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Некурящий</title>
		<link>http://ajoke.ru/nekuryashhij/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/nekuryashhij/#comments</comments>
		<pubDate>Wed, 04 Apr 2012 18:05:02 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Анекдоти]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/?p=2136</guid>
		<description><![CDATA[— Говорят, вы отказались от курения уже в зрелом возрасте? — Нет, что вы! Я родился некурящим. &#160; Муж жалуется своей супруге: — До свадьбы я мог застегнуть на себе эту рубашку. — Ты так поправился? — Нет, просто тогда на ней были все пуговицы. &#160; Сынишка сидит за столом и капризничает: — Мамочка, ну [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>— Говорят, вы отказались от курения уже в зрелом возрасте?</p>
<p>— Нет, что вы! Я родился некурящим.<span id="more-2136"></span></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Муж жалуется своей супруге:</p>
<p>— До свадьбы я мог застегнуть на себе эту рубашку.</p>
<p>— Ты так поправился?</p>
<p>— Нет, просто тогда на ней были все пуговицы.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Сынишка сидит за столом и капризничает:</p>
<p>— Мамочка, ну почему все, что я не хочу есть, для меня очень полезно?</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/nekuryashhij/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Звонок друга</title>
		<link>http://ajoke.ru/zvonok-druga/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/zvonok-druga/#comments</comments>
		<pubDate>Wed, 04 Apr 2012 17:47:14 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Фельетоны, истории]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/?p=2133</guid>
		<description><![CDATA[— Алло! Слушаю. Я. Неужели это ты? Не может быть! Сколько лет, сколько зим! Проездом, говоришь? И только полчаса в твоем распоряжении? Ну, это просто&#8230; Свинство, говорю, не остановиться хотя бы на несколько дней у своего старого приятеля. В санаторий едешь? Это, конечно, уважительная причина. &#160; Ради друга мог бы. Эх, жизнь, что она с [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>— Алло! Слушаю. Я. Неужели это ты? Не может быть! Сколько лет, сколько зим! Проездом, говоришь? И только полчаса в твоем распоряжении? Ну, это просто&#8230; Свинство, говорю, не остановиться хотя бы на несколько дней у своего старого приятеля. В санаторий едешь? Это, конечно, уважительная причина.<span id="more-2133"></span></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Ради друга мог бы. Эх, жизнь, что она с нами делает! Как мы меняемся! Не дружба для нас главное теперь — какая-то печень!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Хотя ничего бы не случилось с твоим здоровьем, если б на день-другой пробыл меньше в этом самом санатории. Посидели бы, поговорили, вспомнили молодость.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Я, например, уж если бы проезжал через город, в котором ты живешь, обязательно зашел бы к тебе. Ведь какие только расстояния не преодолевают друзья, чтобы встретиться хоть на день, на час!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Ну, понимаю, понимаю, путевка — дело серьезное. Жаль, конечно, что не можешь остановиться хоть на несколько часов.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Что? Сделаешь остановку? На несколько часов? Билет поменяешь? Это прекрасно. Замечательно! Но, слушай, стоит ли ради нескольких часов толкаться у кассы, к дежурному по вокзалу обращаться? В конце концов, что такое несколько часов! Если бы ты хоть на пару дней мог остановиться. А несколько часов — да их и на одну десятую воспоминаний не хватит!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Что? Согласен? Остановиться на пару дней? А как же путевка? С этим шутить нельзя: опоздаешь в санаторий — не пустят. У моего приятеля был такой случай. На день опоздал — не приняли. Неужели ты способен рискнуть путевкой, которую так сложно достать? Да, правильно, дружба — это главное. Но ведь и здоровье не последнее дело.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>А потом — что такое два дня? Они для нас промелькнут, как минута. Вот если бы ты вообще не ехал на курорт и решил провести у меня отпуск? Представляешь? Посидели б, поговорили, молодость вспомнили&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Что? Рвешь путевку и едешь ко мне? С ума сошел! А санаторий? А печень? У меня дома диетических блюд не готовят! Постой, что ты делаешь? Порвал и путевку, и билет? И едешь ко мне. Фу, аж в пот бросило. Ну, приезжай, конечно&#8230; Что уж теперь делать. Путевку не склеишь. А может быть, не совсем порвал? Может, склеить удастся? Алло! Алло!..</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Автор: Ю. Прокопенко</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/zvonok-druga/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Травожадные</title>
		<link>http://ajoke.ru/travozhadnye/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/travozhadnye/#comments</comments>
		<pubDate>Tue, 08 Nov 2011 17:37:06 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Дети говорят]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/travozhadnye/</guid>
		<description><![CDATA[Сережа, 3 года. — Я уже взрослый, даже бегать умею. &#160; В детском саду были занятия по рисованию. Рисовали деревья. А Сережа просто намалевал большое пятно. — А где же дерево? — спрашивает воспитательница. — За этими тучами стоят большие деревья. &#160; Увидел выбоину на дороге: — Посмотрите, какая дырка пузатая! &#160; Сережа, 4 года. [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Сережа, 3 года.</strong></p>
<p>— Я уже взрослый, даже бегать умею.</p>
<p>&#160;</p>
<p>В детском саду были занятия по рисованию. Рисовали деревья. А Сережа просто намалевал большое пятно.</p>
<p>— А где же дерево? — спрашивает воспитательница.</p>
<p>— За этими тучами стоят большие деревья.</p>
<p><span id="more-2129"></span>
<p>&#160;</p>
<p>Увидел выбоину на дороге:</p>
<p>— Посмотрите, какая дырка пузатая!</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Сережа, 4 года.</strong></p>
<p>— Давай позовем бабушку блины кушать?</p>
<p>— Она же далеко, в Ростове.</p>
<p>— Ничего, на самолете успеет, еще будут горячие.</p>
<p>&#160;</p>
<p>Поздоровавшись с бывшей воспитательницей детского сада:</p>
<p>— Эта тетя в детском саду была, мы еще помнимся.</p>
<p>&#160;</p>
<p>Маме, недоуменно:</p>
<p>— У меня сзади калоша падает, а ты спереди ватку кладешь.</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Саша, 4 года.</strong></p>
<p>Увидел на картинке бабу-ягу, летящую на метле:</p>
<p>— А что, у нее в метле мотор?</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Коля, 4 года.</strong></p>
<p>Увидел стадо коз, впереди которого важно вышагивал козел:</p>
<p>— Мама, мама, посмотри, какая у коз воспитательница смешная, с бородкой!</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Алеша, 3 года.</strong></p>
<p>Слушает пластинку с записью «Мойдодыра» К. И. Чуковского. Кричит в восторге:</p>
<p>— Мама, а дядя тоже знает «Мойдодыра»!</p>
<p>&#160;</p>
<p>В доме нет кошки. Предлагает:</p>
<p>— Мама, не могла бы ты мне родить кошку?</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Таня, 3 с половиной года.</strong></p>
<p>Играет с куклой — делают зарядку. Таня:</p>
<p>— А теперь потрясем костями (кистями).</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Лена, 5 лет.</strong></p>
<p>Побывала в зоопарке. Вернувшись, рассказывает бабушке:</p>
<p>— Знаешь, звери бывают кровожадные и травожадные.</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Оля, 2 с половиной года.</strong></p>
<p>Просит старшего брата пойти с ней погулять. Ему не хочется.</p>
<p>— Да не умею я гулять, — отнекивается он.</p>
<p>— А ты оденься и меня одень, и покажи, как не умеешь.</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Алена, 4 года.</strong></p>
<p>За обедом дед попробовал сначала одну кашу, потом другую. Алена:</p>
<p>— Дедушка ест кашу в двух сериях.</p>
<p>&#160;</p>
<p>— Алена, ты почему не отвечаешь?</p>
<p>— Рот устал.</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Света, 4 года.</strong></p>
<p>Мать рассказала, что однажды в детстве, возвращаясь из школы, она страшно испугалась, приняв огромную овчарку за волка. Света передает эту историю другим детям:</p>
<p>— Когда мама была маленькая, шла она однажды из школы и видит: сидит на дороге волк, сделанный из собаки.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/travozhadnye/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Cовершеннозимняя</title>
		<link>http://ajoke.ru/covershennozimnyaya/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/covershennozimnyaya/#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 17 Oct 2011 12:01:33 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Дети говорят]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/covershennozimnyaya/</guid>
		<description><![CDATA[Оля, 3 года. Чем-то огорчена. Сидит в кресле и говорит задумчиво: — Ох, какие у меня в голове мысли зеленые&#8230; &#160; Марина, 4 года. — Ну вот, Марина, и кончился твой день рождения. — Ничего не кончился, пирожки еще остались. &#160; Олег, 2 с половиной года. Выходит из детских яслей. Увидел первый снег. В восторге: [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Оля, 3 года.</strong></p>
<p>Чем-то огорчена. Сидит в кресле и говорит задумчиво:</p>
<p>— Ох, какие у меня в голове мысли зеленые&#8230;</p>
<p><span id="more-2127"></span>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Марина, 4 года.</strong></p>
<p>— Ну вот, Марина, и кончился твой день рождения.</p>
<p>— Ничего не кончился, пирожки еще остались.</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Олег, 2 с половиной года.</strong></p>
<p>Выходит из детских яслей. Увидел первый снег. В восторге:</p>
<p><a name="bookmark10"></a>— Как много зимы упало!</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Миша, 4 года.</strong></p>
<p>— Цветочки завяли</p>
<p>— А когда они отвянут?</p>
<p>&#160;</p>
<p>Увидел запряженную в телегу лошадь:</p>
<p>— Дедушка, а где у лошадки бензобак?</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Таня, 5 лет.</strong></p>
<p>Спрашивает о чем-то у мамы. Та в ответ:</p>
<p>— Ты этого сейчас не поймешь.</p>
<p>— А когда пойму?</p>
<p>— Когда будешь совершеннолетняя.</p>
<p>— А сейчас я совершеннозимняя?</p>
<p>&#160;</p>
<p>Пришли к врачу. Таня опасливо:</p>
<p>— А мне ничего делать не будут?</p>
<p>— Нет, не будут.</p>
<p>Показывая на стерилизатор, стоящий на электроплитке:</p>
<p>— А почему там укол варится?</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Лена, б лет.</strong></p>
<p>Рассказывает, почему дети должны ходить по улицам вместе со взрослыми:</p>
<p>— А как же? Светофор не заметим, правила уличного движения испортим.</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Марина, 5 лет.</strong></p>
<p>Очень хочет быть школьницей. Увидела однажды у десятилетней девочки черные ленты в косе:</p>
<p>— Мама, мама, купи мне такие ленты! Они школьные — они гораздо школьнее моих зеленых!</p>
<p>&#160;</p>
<p><strong>Игорь, 3 с половиной года.</strong></p>
<p>Отец починил ему поломанную ложку.</p>
<p>— Папочка, теперь я всем расскажу, какой ты у нас ложный мастер!</p>
<p>&#160;</p>
<p>Рассказывает, вернувшись с прогулки:</p>
<p>— Там лужа, большая такая, я бросал в нее песок, а она так смутилась, так смутилась&#8230;</p>
<p>&#160;</p>
<p>Обидел бабушку. Мама выговаривает:</p>
<p>— Как тебе не стыдно?! Вот бабушка обидится и уйдет от нас!</p>
<p>— А у меня есть еще запасная, папина мама.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/covershennozimnyaya/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Вторая ножка</title>
		<link>http://ajoke.ru/vtoraya-nozhka/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/vtoraya-nozhka/#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 01 Oct 2011 08:09:04 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Дети говорят]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/vtoraya-nozhka/</guid>
		<description><![CDATA[Таня, 5 лет. Сидит на диване, балуется с нитками. Мама: — Таня, ты зачем нитки разматываешь? — А я их не разматываю, я их занитываю. &#160; Вдергивает нитку в иголку: — Ох, никак не могу эту нитку вдырькнуть&#8230; &#160; Алеша, 3 года. — Алеша, почему ты не спишь? — Глазки сверкают, потому и не заснуть. [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Таня, 5 лет.</strong></p>
<p>Сидит на диване, балуется с нитками.</p>
<p>Мама:</p>
<p>— Таня, ты зачем нитки разматываешь?</p>
<p>— А я их не разматываю, я их занитываю.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Вдергивает нитку в иголку:</p>
<p>— Ох, никак не могу эту нитку вдырькнуть&#8230;<span id="more-2123"></span></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Алеша, 3 года.</strong></p>
<p>— Алеша, почему ты не спишь?</p>
<p>— Глазки сверкают, потому и не заснуть.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Мама, снег идет! Наконец-то он из других стран прилетел!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Виталик, 3 года.</strong></p>
<p>— Мама, ты знаешь, иду я по лесу, а навстречу мне гриб идет.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Сидя перед мухомором:</p>
<p>— Подожди, когда вырастет у тебя вторая ножка, ты и убежишь.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Марина, 4 года.</strong></p>
<p>Увидела на месте своих лыж взрослые. С плачем бежит к маме:</p>
<p>— Мамочка, ну зачем ты мои лыжи вырастила?!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Вова, 3 года.</strong></p>
<p>Мама зашивает чулок. Вова увидел дырку:</p>
<p>— Ой! Какое рванство!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Таня, 3 года.</strong></p>
<p>Бабушка:</p>
<p>— Я так устала, внучка, даже ноги гудят.</p>
<p>Таня:</p>
<p>— А почему я не слышу?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Наиль, 4 года.</strong></p>
<p>— Лыжи бывают снежные, водные и небесные (видел, как прыгают с трамплина).</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Увидел по телевизору разобранный автомобиль:</p>
<p>— От машины одни кости остались.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Павлик, 4 года.</strong></p>
<p>— Папа, а как люди стали человеками?</p>
<p>— Люди произошли от обезьяны.</p>
<p>— А почему тогда не все обезьянки захотели стать человеком?</p>
<p><a name="bookmark0"></a></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Светлана, 2 года.</strong></p>
<p>Играла однажды с желтой кошкой, а на следую­щий день увидела другую, белую. В изумлении:</p>
<p>— Киску умыли?!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Костя, 3 года.</strong></p>
<p>— Я болею и пью боливитамины.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Леня, 4 года.</strong></p>
<p>— Деда, а что хорошее?</p>
<p>— То, что не плачет, не капризничает, не кричит&#8230;</p>
<p>Молниеносно:</p>
<p>— Значит, это&#8230; бутылка! Стена! Чашка! Булка!.. — и т. д.</p>
<p>— А что плохое?</p>
<p>— То, что грязное, непослушное, капризное, шумное&#8230;</p>
<p>Со вздохом:</p>
<p>— Расскажи лучше о хорошем.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Сережа, 2 года.</strong></p>
<p>Знакомые, рассматривая его:</p>
<p>— Глаза у него папины&#8230;</p>
<p>— Носик — мамин&#8230;</p>
<p>— Лоб — дедов&#8230; Сережа, с обидой:</p>
<p>— А где же мое?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Ира, 5 лет.</strong></p>
<p>— Мама, почему, когда я тебе снюсь, я этого не вижу?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— А скверно — это хорошо?</p>
<p>— Нет, плохо!</p>
<p>— Почему же так? Ведь сквер — это хорошо, скверно — значит, много скверов.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/vtoraya-nozhka/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Косопрямогор</title>
		<link>http://ajoke.ru/kosopryamogor/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/kosopryamogor/#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 17 Sep 2011 12:59:50 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Дети говорят]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/kosopryamogor/</guid>
		<description><![CDATA[Игорь, 3 года. Увидел в сумерках электросварку: — Солнышко дом строит! &#160; — А лыжные палочки зачем? И сам ответил: — Чтобы лыжи подгонять! &#160; Андрюша, 3 года. Гроза. Смотрит в окно: — Я знаю, почему гром бывает. Это белые облака прогоняют черные, чтобы они не капали дождем. &#160; Саша, 4 года. Поставили в угол. [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Игорь, 3 года.</strong></p>
<p>Увидел в сумерках электросварку:</p>
<p>— Солнышко дом строит!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— А лыжные палочки зачем?</p>
<p>И сам ответил:</p>
<p>— Чтобы лыжи подгонять!</p>
<p><span id="more-2121"></span></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Андрюша, 3 года.</strong></p>
<p>Гроза. Смотрит в окно:</p>
<p>— Я знаю, почему гром бывает. Это белые облака прогоняют черные, чтобы они не капали дождем.</p>
<p><a name="bookmark2"></a></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Саша, 4 года.</strong></p>
<p>Поставили в угол. Сквозь слезы говорит:</p>
<p>— Вот напишу дедушке и бабушке, что вы меня обижаете!</p>
<p>— Как же ты напишешь, ты же не умеешь? — спрашивает мама.</p>
<p>Подумал немножко:</p>
<p>— Точечками&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Оля, 3 с половиной года.</strong></p>
<p>— Это что, елка?</p>
<p>— Нет, сосна.</p>
<p>Подошла, потрогала:</p>
<p>— Нет, все-таки немножечко елка.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Петя, 2 года.</strong></p>
<p>В восторге:</p>
<p>— Мама! Луна прикатила!</p>
<p>— На чем же она прикатила?</p>
<p>— Сама на себе едет кругом.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Мама, я знаю, чем питается электрическая бритва. Она волосы ест!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Мама, а хорошо бы солнышку рот сделать!</p>
<p>— Зачем?</p>
<p>— А мы бы тогда могли у него спросить, какая будет погода.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Дима, 6 лет.</strong></p>
<p>— Мама, я тебе посуду помог помыть, сапожки почистить. Расскажи в детском саду, какой я разнопомощник.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Бабушка, я пошалю, ты мне скажешь что-нибудь послушное, я и послушаюсь.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Гена, 4 года.</strong></p>
<p>Спрашивает:</p>
<p>— Простокваша — молоку ровесница?</p>
<p>И сам отвечает:</p>
<p>— Нет, молоко — это молодые человеки, а простокваша — бабушка молоковая.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Идет с мамой к озеру, спускается по крутой тропинке:</p>
<p>— Мама, как ты думаешь: это косогор или прямогор?</p>
<p>Мама в затруднении.</p>
<p>Не дождавшись ее ответа:</p>
<p>— Это косопрямогор!</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/kosopryamogor/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Не соль, а горь!</title>
		<link>http://ajoke.ru/ne-sol-a-gor/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/ne-sol-a-gor/#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 03 Sep 2011 14:05:17 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Дети говорят]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/?p=2118</guid>
		<description><![CDATA[Миша, 3 года. — А дядя Петя какой Петр? — Петр Иванович. — Да нет! Петр первый или второй? Какой? &#160; Света, 6 лет. Увидела пакетик с карловарской солью. — Мама, что это? — Соль. — А ее можно кушать? — Нет, она горькая. — Значит и не соль вовсе, а горь! &#160; Наташа, 4 [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Миша, 3 года.</strong></p>
<p>— А дядя Петя какой Петр?</p>
<p>— Петр Иванович.</p>
<p>— Да нет! Петр первый или второй? Какой?</p>
<p><span id="more-2118"></span></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Света, 6 лет.</strong></p>
<p>Увидела пакетик с карловарской солью.</p>
<p>— Мама, что это?</p>
<p>— Соль.</p>
<p>— А ее можно кушать?</p>
<p>— Нет, она горькая.</p>
<p>— Значит и не соль вовсе, а горь!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Наташа, 4 года.</strong></p>
<p>Вспоминает о своей болезни:</p>
<p>— Когда я болела, у меня голос украли&#8230;</p>
<p>— Кто украл?</p>
<p>— Как кто? Дед-мороз!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Мама объяснила Наташе, что ногти грызть нельзя — там собирается грязь, а в ней микробы. На следующий день:</p>
<p>— Мама, а у меня под ногтем чешется одна микроба.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Боря, 3 года.</strong></p>
<p>Проснулся ночью, попросил пряник. Мочит в воде и ест с удовольствием.</p>
<p>— Проголодался?</p>
<p>— Нет, скорей надо расти: в школу пойду, дрова буду таскать, работать буду.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Боря, надень колготки!</p>
<p>— Неправильно говоришь, надо — полгодки.</p>
<p>— Почему?</p>
<p>— Потому что ношу полгода, а потом они дырятся.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Лариса, 3 года.</strong></p>
<p>— Лариса, быстро спать, уже ночь наступила.</p>
<p>— А на кого она наступила?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Вова, 3 года.</strong></p>
<p>Испортился телевизор — нет звука.</p>
<p>Вова, сочувственно:</p>
<p>— У телевизора горлышко болит&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Люба, 5 лет.</strong></p>
<p>Бабушка собирается в магазин.</p>
<p>Люба:</p>
<p>— Бабушка, ну скажи честное старушечье, что купишь мне шоколадку!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Таня, 5 лет.</strong></p>
<p>На картинке увидела летучую мышь.</p>
<p>— А летучие кошки бывают?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Поссорилась с Олей, младшей сестрой.</p>
<p>Оля:</p>
<p>— Папа мой, мой!</p>
<p>Таня, сердито:</p>
<p>— Не хвастайся — папа общий!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Оля, 5 лет.</strong></p>
<p>Нарисовала цветы, а вокруг — несколько точек.</p>
<p>— Что это? Мухи?</p>
<p>— Нет, это запах от цветов.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Оля, обо что это ты оцарапалась?</p>
<p>— Об кошку.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Сережа, 4 года.</strong></p>
<p>— Мне бы мой нос отлепить и прилепить бы сюда лед, тогда бы я стал Дедом Морозом.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Увидел густой дым, поднимающийся из заводской трубы:</p>
<p>— Дым дулся, дулся, до неба додулся и в тучу скорчился.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/ne-sol-a-gor/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>«Допоміг»</title>
		<link>http://ajoke.ru/dopomig/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/dopomig/#comments</comments>
		<pubDate>Sun, 21 Aug 2011 15:38:17 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Гуморески українською]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/?p=2116</guid>
		<description><![CDATA[Коли до трамвайної зупинки підійшов трамвай, люди з подивом побачили, як із-за рогу будинку вибіг хлопець, а за ним — міліціонер. Бігли вони швидко. Міліціонер навіть зняв картуза, щоб не загубити. Але хлопець явно відривався. &#160; І раптом дідусь, який до цього мирно стояв на зупинці, з криком: «Брешеш, не втечеш!» — вибіг навперейми хлопцеві [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Коли до трамвайної зупинки підійшов трамвай, люди з подивом побачили, як із-за рогу будинку вибіг хлопець, а за ним — міліціонер.<span id="more-2116"></span> Бігли вони швидко. Міліціонер навіть зняв картуза, щоб не загубити. Але хлопець явно відривався.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>І раптом дідусь, який до цього мирно стояв на зупинці, з криком: «Брешеш, не втечеш!» — вибіг навперейми хлопцеві і підставив йому під ноги свою палицю. Хлопець спіткнувся і впав. Міліціонер, не збавляючи швидкості, пробіг мимо і вскочив у вагон.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&#8230;Коли хлопець звівся на ноги, трамвая вже не було. Був лише дідусь, який розгублено кліпав очима&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Автор: І. Індман. Джерело: журнал “Перець”.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/dopomig/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Раки</title>
		<link>http://ajoke.ru/raki/</link>
		<comments>http://ajoke.ru/raki/#comments</comments>
		<pubDate>Sun, 21 Aug 2011 14:58:17 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Denwer</dc:creator>
				<category><![CDATA[Гуморески українською]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://ajoke.ru/?p=2110</guid>
		<description><![CDATA[Парамон Парамонович шанобливо поклав телефонну трубку, обхопив обіруч лису голову і поринув у задуму. А подумати було про що — телефонували від Івана Івановича: завтра приїздить власною персоною, хоче пересвідчитись, як у колгоспі готуються до жнив. І що там дивитися — готуються&#8230; Не те щоб дуже, але й не зовсім погано. Та хто зна, які [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Парамон Парамонович шанобливо поклав телефонну трубку, обхопив обіруч лису голову і поринув у задуму.<span id="more-2110"></span> А подумати було про що — телефонували від Івана Івановича: завтра приїздить власною персоною, хоче пересвідчитись, як у колгоспі готуються до жнив. І що там дивитися — готуються&#8230; Не те щоб дуже, але й не зовсім погано. Та хто зна, які ще наміри в Івана Івановича і хто може поручитися, що пильне око обласного керівника не помітить чогось такого&#8230; А він — багатьом відомо — чоловік крутої вдачі. Ні, найкраще було б одвернути керівну увагу на щось інше. Та пообідати б на лоні, так би мовити, природи, та ще й з причепом&#8230; Але де там, не погодиться нізащо, доки не обдивиться, що намітив. А боронь боже, не сподобається, то й на обід не лишиться. Ні, треба щось придумати, щось таке&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Є! — ляснув себе по лобі Парамон Парамонович.— Раки. І Перед ними ніхто не встоїть. Якщо з розумом&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>І голова відразу загукав секретарку:</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Лідо! Лідо! Гукни Марата, та хутчіш&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Чекаючи на шофера, Парамон Парамонович нетерпляче міряв кабінет, потираючи од задоволення руки. В голові визрівав геніальний план.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Зайшов водій, мнучи в руках кашкета.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Марате, е завдання, бойове, можна сказати. Майнеш у Новопетрівку до рибалок і привезеш раків. Мішок. Живих. До вечора щоб був як штик. Із раками. Ясно?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Та воно-то ясно,— переминався з ноги на ногу водій.— Але хто ж вам тих раків зловить без&#8230;— і Марат виразно поворушив пальцями правиці.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— А-а,— здогадався голова. — Зайди до бухгалтера і візьми під звіт. Потім спишемо. Іди, йди, зараз я йому скажу&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Подзвонивши бухгалтеру, Парамон Парамонович викликав головного інженера Водоп&#8217;яна і дав вказівку негайно, сьогодні ж, вирівняти грейдером путівець понад Бугом.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Та тудою давно вже ніхто не їздить&#8230;— дивувався інженер.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Роби, що кажу. Та дивись, щоб ажур був.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Надвечір повернувся Марат і доповів, що діло зроблене, раки у багажнику. Парамон Парамонович хвацько підхопився з-за столу.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Поїхали&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>«Волга» м&#8217;яко котилась понад Бугом. Розрівняна грейдером дорога була не вищий клас, та миритись можна. Путівець петляв берегом, обминаючи верболози, мокрини, ковбані з водою. Біля однієї такої ковбаньки Парамон Парамонович звелів загальмувати. Обійшов її навкруг, затим до Марата:</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Тягни раки сюди і висипай. Тільки не всі. Половину.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Прямо в калюжу? — завагався той.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Роби, що кажуть&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Водій витрусив півмішка раків у воду, спостерігаючи, як вони розповзаються, спочатку повільно, ніби знехотя ворушачи клешнями, а потім, відчувши рідну стихію, енергійно ляпаючи шийками.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Біля наступної калюжі Парамон Парамонович наказав витрусити у воду решту раків.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Як гадаєш, за ніч не повиздихають? — запитав у водія.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— З якого дива? Та вони зовсім без води тиждень витримують&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— А в річку, бува, не перерачкують? Може, сторожа приставити?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Вони що — дурні на сушу лізти?..</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&#8230;Другодні Парамон Парамонович, як і годиться, поштиво стрічав гостя за селом. Той був серйозним і діловим. Забажав одразу їхати по бригадах і запросив Парамона Парамоновича до своєї машини.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Поїдемо понад річкою,— запропонував голова Іванові Івановичу,— якщо не заперечуєте. Дорога, правда, гірша, але ближче. Та й приємніше&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Діло хазяйське,— погодився той.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Машини скотились з пагорба. Лагідно шурхотіли шини по розрівняному путівцю. Від широкого Бугу віяло прохолодою.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Парамон Парамонович тихо радів — все йшло, як і намічалося, отже, буде, як задумано. Марина Куделя, колгоспна кухарка, уже, певно, порається біля плити, готуючи свою «фірмову» печеню, у криниці набираються джерельної прохолоди опущені у відро пляшки «жигулівського», ну, а раки&#8230; Раки — окраса програми.</p>
<p>Голова не вгавав, відколи рушили, сипав словами, як горохом:</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Місця у нас благодатні, Іване Івановичу. Самий Буг чого вартий: і вантажі перевозить, і землю напуває, і нас, грішних, годує. Риби — сила, скажу вам. А раків — у кожній калюжі&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Так уже й у кожній? — іронічно запитав обласний начальник.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Авжеж,— запопадливо підтвердив Парамон Парамонович.— Ну, от хоча б отут. Зупиніть, будь ласка,— це до водія.</p>
<p>Парамон Парамонович вийшов з машини, припрошуючи і гостя зробити те ж саме.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Ось вам приклад — калюжа калюжею. А раків, думаю, аж кишить. Руками можна ловити,— Парамон Парамонович спритно зняв сандалії, підкотив холоші до колін і, обережно ступаючи, зайшов у воду. Нагнувся, мацаючи руками по дну, за якусь мить весело вигукнув:</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Ага, попався, субчику! — Викинув на траву першого рака і знову почав обома руками обмацувати дно. Раки один за одним тільки фурчали на берег. Іван Іванович зацікавлено мугикнув. Його шофер не губився — дістав відро і почав збирати вусачів. Марат скромно стояв біля своєї машини, ховаючи усмішку в куточках уст.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Парамон Парамонович таки натягав зо два десятки раків, а оскільки вони уже траплялися рідше, вийшов з води, ополоснув ноги і без шкарпеток уступив в сандалії.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Звідки вони тут взялися? — поцікавився Іван Іванович.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Під час повені поналазили та так і залишились, коли вода зійшла,— не моргнувши оком, брехав господар. — Ось і тут можна спробувати,— показав на ще одну калюжу. — Гальмуйте,— торкнув за плече водія.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Парамон Парамонович знову закачав холоші і поліз у воду. Знову полетіли на траву раки.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Голова був задоволений. Все йшло, як по-писаному. З двох калюж він витягнув майже два відра раків — цілком досить, щоб приголомшити високого гостя. Тепер, коли «раколовля» закінчилася успішно і машини покотилися берегом далі, Парамон Парамонович гарячково обдумував, як же завернути справу на обід.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Стоп,— раптом подав Іван Іванович. — Треба ще й тут спроб, вати,— кивнув на чергове каламутне озерце, що трапилось на шляху, і вийшов з машини.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Серце у Парамона Парамоновича обірвалося.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Іване Івановичу, та досить, у нас же їх он майже два відра, ці з&#8217;їмо — ще наловимо,— белькотів голова, але Іван Іванович уже роззувався.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>— Азартна справа — раки! Буде про що розповісти!</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Іван Іванович босоніж, у довгих «сімейних» трусах і сорочці безрукавці, ступаючи, мов по склу, подався у воду&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Автор: Віталій Карпенко. Джерело: журнал &#8220;Перець&#8221;.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://ajoke.ru/raki/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
	</channel>
</rss>

