Голодні дяки

Йшли якось два дяки парафію шукати. Йдуть вони від села до села. Вже сонечко на обід. А тут так їсти хочеться, аж пупа тягне. От один з них і каже:

- Чи не зайшли б ми в яку хату, може, поїсти дадуть.

Коли бачать, стоїть біля воріт однієї хати жінка з дівчинкою.

- Чи не дали б ви, серце, нам попоїсти?

- Заходьте до хати,- запрошує жінка,- я зараз пошукаю.

Нарізала жінка хліба, поставила перед дяками і каже:

- Почекайте, насиплю борщу.

Пішла жінка на кухню. А дяки давай той хліб уплітати.

Принесла жінка гарячого борщу. Бачить немає хліба.

- Підождіть, ще хліба принесу.

Поки вона нарізала хліба, дяки й борщ висьорбали.

Прийшла жінка, глянула та й не знає вже, що й казати. А тут ще дівчинка за спідницю матір смикає і плаче:

- Мамо, я їсти хочу!

- Цить,- розсердилась жінка,- а то як кину тебе оцим дякам, то вони й тебе з’їдять!