Насолив

Один дід за своє довге життя чимало зазнав страждань і горя. І від кого б ви думали? Та від власної баби. Дуже сварлива була. І от якось, коли в старого урвався вже терпець, він подумав: «Завжди мовчав, а на цей раз уже насолю!»

Подумати подумав, а сказати нічого не сказав. Устав ранком, узяв вила і почав цілитися в бичка, якого баба дуже любила. Цілився, цілився, а баба так і не побачила.

«Нічого,— думає дід,— ти ще погаласуєш!»

Разів зо три повторював дід точно продуману операцію, але баба все якось не помічала того.

Сусіда, добрий мисливець, спостерігаючи за діями діда, думав: «Мабуть, чолов’яга хоче вбити бичка, та ні з чого».

Коли дід наступного ранку знову почав цілитися, пролунав постріл, і бичок, наче підрубаний, упав, востаннє махнувши хвостом на світ божий.

«Оце так насолив! — подумав дід.— І який воно чорт вила зарядив?»

А баба з кочергою вже йшла в наступ.