Наторгувала

Зібрався чоловік на базар і каже жінці:

— Зодягай, жінко, нового кожуха, клади на воза шестеро гусей, і поїдем до міста на

базар.

Приїхали. Чоловік каже:

— Ти продавай гуси, а я піду прицінюся, що почім.

— А почім же продавати гуси?— питає жінка.

— Прав по п’ять карбованців, а якщо не дадуть по п’ять, то дадуть по чотири, а як не дадуть по чотири, то дадуть по три, а якщо не дадуть по три, то дадуть по два.

Сказавши так, чоловік пішов.

Сидить жінка, кругом оглядається. Дивиться — підходить до неї чоловік у благенькому сюртучку із гусячим пером за вухом.

— Почім гуси, бабо?— питає.

— Та казав чоловік, щоб я правила по п’ять карбованців за штуку, а як не дадуть по п’ять, то дадуть по чотири, а як не дадуть по чотири, то дадуть по три, а як не дадуть по три, то дадуть по два карбованці.

— Добре,— каже чоловік,— я усі заберу по два карбованці. Зв’язуй докупи. Тільки, бачиш, я забув дома гроші, то ти почекай, я зараз принесу.

— Але ж я вас не пізнаю,— каже жінка.

— А кожуха свого пізнаєш?

— О, кожух свій я пізнаю на кому хочеш.

— То давай мені свого кожуха, а бери мій сюртучок, ти пізнаєш мене, а я тебе.

Зодягнув кожуха, забрав гусей, та тільки його й бачили.