Нехай бог приймає труда

Пішли люди пішки до Києва на прощу, й баба з ними. Як ідуть назад, то й розказують, хто як приподобився: одна каже, що дала на служеніє; а та давала на молебень; а та на акафіст; інша поставила велику свічку, що буде горіти з півроку на хвалу божу.

А мудра баба і собі хвалиться:

- Нехай бог приймає труда, ходила пішки туда й сюда, а маю рублика, то додому несу.