Одеське диво

Біля церкви селяни розглядають дзвіницю. До них підходить якийсь панок.

— Ой і висока ж яка! — каже селянин.

— Хіба це висока?! От я бачив дзвіницю, так ото дзвіниця,— похвастав панок.— На ній хрест до самого неба, з землі його й не видно!

— Тану?

— От тобі й ну. А дзвони там так високо причеплені, що коли, приміром, у суботу треба до вечерні дзвонити, то паламар виходить у п’ятницю рано й долазить До дзвонів тільки в суботу на вечір. Оце так висота! Та и дзвін там немаленький — три мільйони пудів.

І дзвін той, і дзвіниця — то пусте діло. Я от позаторік бачив в Одесі більше диво! — каже селянин.

- Що ж ти там бачив?

- Сказати вам?

- Скажи, дуже цікаво!

- Бачив ще кращого брехуна, ніж ви!