Малі очі
27/02/2010
— Мамо, я не піду за Романа. Він має такі маленькі очі.
— О, не турбуйся, доню, відразу ж після шлюбу вони у нього зробляться великі.
Останнє слово
25/02/2010
Сусід хвалився сусідові:
— Ти знаєш, моя жінка захотіла купити ще одне нове плаття. Я заперечив, бо вона ж недавно вже пошила двоє. Жінка наполягала на своєму, але останнє слово було таки за мною.
— Що ж ти їй сказав?— поцікавився сусід.
— Та дозволив купити ще одне плаття.
Хитрий, батько Казав батько синові:
25/02/2010
— Треба тобі вже женитися. Взяти і з виду гарну, і роботящу. Сам виберу. Я вмію розпізнавати.
Син і не перечив: воля батьків — закон.
— Набери лишень у мішки сливок та коня запрягай,— сказав синові батько.
Поїхав старий. Спинився в сусідньому селі на вулиці й почав гукати:
— Дівчата милі, жіночки хороші! Міняю сливи на сміття. Несіть-бо мерщій!
Заворушилось жіноцтво. Ніхто ще не бачив такого дурного міняйла. Несуть, хто скільки назмітав за тиждень, два, за місяць. А старий усе це собі зауважує: у якої господині скільки сміття в хаті завалялося.
Аж ось одна дівчина принесла трішечки в хустині.
— То чого ж так мало?— усміхаючись, але ніби здивовано запитав старий.— І міняти нічого.
— Та й це, дядечку, не моє. Я у своїй хаті щодня замітаю і на город виношу. А це в сусідки позичила, бо дуже слив захотілося,— стиха відповіла дівчина.
Хитрий батько щось задоволено мугикнув собі під ніс і дав дівчині цілий мішок слив. Посадив її на воза, і поїхали вони до її оселі. Там швиденько про все зговорилися, і справі кінець.
Добра куховарка
25/02/2010
— Ганнусю, коли не навчишся варити, не вийдеш заміж.
— Добре, мамочко, сьогодні я буду варити обід.
Вертається мати з роботи, а Ганнуся біжить їй назустріч і кричить:
— А тепер вже зможу вийти заміж? Я вже зварила обід!..
— А що ж ти варила?
— Картоплю в мундирах і кукурудзу в листі.
Викрутився
19/02/2010
Прокинулась жінка та й каже до чоловіка:
— Слухай, ти обіцяв мені щось гарне купити на іменини. Сьогодні, знаєш, снився мені чудовий перстень з рубіном.
— О, то й добре! Я подарую тобі «Сонника», щоб ти знала, що то значить, коли сниться перстень.
Сила літератури
18/02/2010
Зібралося троє друзів і почали розмову.
— Моя дружина,— почав один,— коли мала родити, то читала «І один у полі воїн» і, ви знаєте, подарувала мені бравого хлопця.
— Це ще нічого,— почав другий,— моя дружина перед родами читала «Три мушкетери» і народила трьох близнюків.
А третій, схопившись за голову, прошепотів:
— Ой, що ж робити? Моя дружина зараз в родильному будинку, і я відніс їй читати «Алі-бабу й сорок розбійників».
Не прийшла
17/02/2010
— Вона не прийшла до тебе на побачення?
— Ні.
— А ти довго її чекав?
— Довго. Я прийшов о сьомій і сів на лавку. Прокинувся — уже дев'ять. А її все не було...
Прикмета
14/02/2010
Якось послала мати доньку до криниці по воду. Повертається дівчина і ще з порога гукає:
— Мамо, мені вже заміж пора виходити.
— Що?! — перепитує приголомшена мати.
— Кажу, мені вже заміж можна виходити. Несу оце воду, а дід Панас до мене: «Добридень».
Остогидло чепуритися
13/02/2010
Крутиться дівчина перед дзеркалом і каже:
— Хоч би швидше заміж вийти, так уже остогидло чепуритися!
Сімейне вогнище
13/02/2010
— Скажіть, куме, що, власне кажучи, означає вираз «сімейне вогнище»?
— Це таке вогнище, на якому жінка все життя шкварить чоловіка.
«Понедірок»
11/02/2010
Одна жінка дуже не. любила варити їсти, і чоловікові через те доводилось часто самому поратись на кухні. Щоб якось розподілити ці турботи, чоловік запропонував :
— Знаєш що, жінко, давай поділимось так: у ті дні, в назві яких є літера «р», наприклад, середа або четвер,— я буду варити їсти, а в яких немає — ти.
Домовились. На другий день повставали, треба готувати сніданок. Чоловік і запитує дружину:
— А що сьогодні за день?
— Понедірок,— відповідає дружина, оком не моргнувши.
Не голодний
11/02/2010
Гукає жінка чоловікові з кухні:
— Іване! Ти молоко будеш пити?
— А воно холодне?
— Ну, коли не голодний, то спи.
Побоялася
10/02/2010
Зійшлися дві сусідки біля колодязя.
— Ой, які в тебе черевики гарні!
— Це мені чоловік на осінь купив.
— Пройде зима, і я свого почну привчати, аби й мені черевики купував.
— А чому аж після зими, а не зараз?
— Та боюся, що взимку буде холодно босоніж ходити...
Точно по рецепту
09/02/2010
— Мені здається, що м'ясо недоварене.
— Чому ж, я його варила точно по рецепту. Один кілограм м'яса повинен варитись одну годину. А я купила півкілограма і варила півгодини.
Признання
08/02/2010
— Мила моя, я тебе люблю до безтями!
— Чому ж ти мені цього раніше ніколи не говорив?
— А звідки я міг знати, що ти виграєш «Москвича»!
Півень-самогубець
06/02/2010
Кличе жінка чоловіка та каже:
— Піди спіймай півня й заріж, борщу наваримо. Пішов чоловік та й став за півнем ганятися. Ганявся, аж доки півень вискочив на вулицю і попав під машину. Забрав роздавленого півня, заносить до хати.
— Ну, що, зарізав? — питає жінка.
— Та ні, він покінчив життя самогубством.
Шофер
05/02/2010
Їде машиною шофер. Однією рукою тримається за кермо, а другою обіймає дівчину.
Міліціонер помітив це і кричить:
— Товаришу шофер! Двома руками треба! А шофер йому:
— Сам знаю, не маленький! Але як же я тоді машиною керуватиму?
Знала
05/02/2010
Заходить чоловік до хати та й каже:
— Біда, жінко,— корова жорна з'їла.
— О... я ж знала, що таке буде...
— Та дурна ж ти: хіба корова може жорна з'їсти.
— Бач, я ж бо знала, що ти з мене дурну зробиш.
Хіба вже помітно?!
04/02/2010
— Як живеш, друже?
— Дякую, добре.
— Одружився?
— А що, хіба дуже вже помітно, що сивію?!