Самые смешные анекдоты

Прибіг хлопчик додому і шепоче татові на вухо:

– У дядька вже горілку з маку гонять.

– Ти сам бачив?

– Ні. Я чув, як дядина говорила дядькові: «Ось я тобі зараз дам скуштувати макогона…»

Мама показує доньці азбуку.

– А оце, Світланко, «я».

– А я де? запитала дівчинка.

Батько. Так… арифметика п’ять, поведінка два. Що тебе, шибенику, питали?

Син. Скільки п’ять разів по сім.

Батько. Ну, а ти що сказав?

Син. Тридцять п’ять. А вчителька знову питає, скільки сім разів по п’ять.

Батько. А що, воно хіба не один чорт?

Син. То ж і я так відповів…

Дрібні неполадки в домашніх машинах та приладах хазяїн лагодив сам. При цьому він завжди звертався до відповідної інструкції.

Одного разу, коли стомлений господар ніяк не міг забавити маленьку Іру, що аж зайшлася від плачу, незмінний його помічник у ремонтах чотирилітній Сергійко, бажаючи пособити батькові, спитав:

– Татуню, а де ж до неї інструкція?

До лікаря зайшло двоє хлопчаків.

– Чого вам? питає лікар.

– Я проковтнув десять копійок, каже один.

– А ти чого, плачеш? питає лікар другого.

– Я плачу, бо то мої копійки.

– На тобі, синку, гроші, купи в магазині два кілограми яблук. Та скажи тьоті, щоб хороших зважила, бо це для гостей.

– А що, синку, чи добрих ти купив яблук? запитує мама синка, коли той повернувся.

– Добрих, мамо. Поганого немає жодного. Я кожне покуштував.

– Ну, розказуй, братику, хто тебе зобиджав, коли мене не було вдома?

– Михтодова Оксана і Дуньчин Василь.

– А де вони зараз?

– Та… Василь лежить у лікарні, а Оксана дома, до синяків примочки кладе.

Коли сім’я сіла обідати, за вікном майнула постать сусідки.

– Чорти її несуть! вилаялась мати. Скажіть, діти, що мене нема вдома. Я поїхала.

А сама сховалась під столом.

Ось і сусідка в хату.

– А матері нема дома, каже найменше. Вони поїхали під стіл.

– Що ж це ти, Івасю, всі цукерки доїв, а про малу сестричку і не подумав!

– О ні, мамо! Я все думав про неї: боявся, щоб не прийшла, поки не з’їм…

Переглядаючи синів щоденник, батько нарікає:

– Четвертий день ти, ледацюго, приносиш по одиниці! Коли вже порадуєш мене п’ятіркою?

– Ще один день, тату, і буде п’ять.

– От зараз піду до твого тата і скажу йому, що ти мене дражниш, каже дівчинка хлопчикові.

– Можеш іти, мій тато тобі не повірить, бо він завжди говорить, що жінкам не можна вірити.

– У мене на роботі думають, що я захворів. А ти ж, синку, що скажеш у школі?

– Що від тебе заразився.

Збираючи доньку в дитсадок, мати говорить: Швидше збирайся, а то я спізнюся, і мене виженуть зроботи.

– От добре! Тоді ти забиратимеш мене раніше додому.

– Скажи, Іванку, якби твоя мама поклала в льох півсотні яблук учора і сьогодні півсотні, скільки там їх буде?

– Дев’яносто, а може, й менше.

– Як це так?

– Бо за два дні я з’їв би десяток, а може, й більше.

– Як тобі не соромно, синку, з брудними ногами лягати в ліжко. Мені ж потім буде важко випрати білизну.

– Не хвилюйся, мамо, я ліг у панчохах.

– Мамо, а де я взявся?

– У гарбузах тато спіймав.

– А тато де взявся?

– Його бабуся теж у гарбузах спіймала.

– А тебе також у гарбузах спіймали?

– Та й мене там же.

– Ага. Значить, того ото в нас і гарбузи такі потолочені. А бабуся казала, що то коза.

– Навіщо ти взяв із книжкової шафи «Трактат про виховання дітей»?

– Хочу, тату, перевірити, чи правильно мене виховуєте.

Хлопчик, побачивши, що в сусіда немає нікого у дворі, швидко скочив до нього в садок, виліз на рясну яблуню і почав одне за одним класти яблука за пазуху.

Сусіда вийшов надвір і, угледівши хлопчика на яблуні, ну кричати:

– Ти що там робиш?

А хлопчик йому:

– Та впало яблуко на землю, то я поліз його причепити.

До одного чоловіка в хату зайшов сусідський хлопчик. Привітався, став коло столу і дивиться, як чоловік уплітає шмат свинини. Хлопчикові дуже захотілося м’яса, але просити не наважився. Постояв ще хвильку та й каже:

– Дядю, мій татко скоро буде колоти порося, ми і вам дамо м’яса вареного…

– Чи є у вашого сина куток для підготовки уроків?

– Аякже. Всі чотири кутки його, тільки він у жодному з них не сидить.