Самые смешные анекдоты

— Треба, синку, ще купити тобі меду, а то й досі кашляєш.

— Мамо, якщо ти купиш мені меду, то я ще й не так буду кашляти!

— Чи далеко до села Пархомівки?— запитали у хлопчини.

Всяко буває,— відповів той,— волами дуже далеко, кіньми вже ближче, а машиною то зовсім недалечко.

Гість. Коли у вас обідають?

Хлопчик. Завжди о третій годині, а коли в нас хтось є, то після того, як він піде.

На пошті жінка подає телеграфістці бланк, на якому не дуже розбірливо було написано: «Поздоровляю Ліду, внучок Олю і Катю та внука Колю з святом».

— Ви краще,— порадила телеграфістка,— напишіть просто і коротко: «Поздоровляю всіх із святом».

— Еге, всіх. Там же й зять є…

Сидять на призьбі коло хати два стареньких діди та й молодість згадують.

— Ех, куме, а було ж, що я за молодих літ і воза з снопами підіймав.

— Брешете, куме.

— А от давайте заб’ємося, що не брешу. Вдарили по руках.

— Програли ви, куме, бо я таки підіймав того воза. Підіймав, підіймав, та й не підняв.

— А в тебе батько лисий!

— А от і не лисий. Він у капелюсі.

Винесла жінка надвір пшоно просушити і наказала чотирирічному синові стерегти його від курей. Син загрався і забув про материн наказ, а кури все пшоно з’їли.

Вибігла жінка, руками сплеснула і почала:

— Щоб ці кури виздихали, щоб їх грім побив, щоб їх лисиця поїла!..

Синок слухав, слухав та й питає:

— Мамо, а півник хай залишиться?..

Б а т ь к о. Ще молоко на губах не обсохло, а він навчився лаятись, та ще й краде у матері гроші на сто граммів! І в кого ти, лобуряко, такий вдався?

С и н. Запитай матір. Вона каже, що я — викапаний татусь.

Вчитель пояснює учням, як виникає дощ внаслідок випаровування води.

— Ви, певно, бачили, що вечором після гарячого дня щось добувається з поверхні ставів. Що то є?

Одна рука поволі піднімається.

— Ну Івасю. Бачу, ти щось думаєш. Що то є?

— Жаби.

Синок. Тату, у Івася двадцять вісім зубів, а у мене тільки двадцять два.

Батько (читаючи книжку). Ой діти, дайте мені спокій! Поділіться самі.

— Петрику, а де каструля з повидлом?

— Та мух до цього повидла повна хата налетіла, то я їм надвір його виніс.

Оженився хлопець і взяв жінку не ту, яку б хотіла мати за невістку його матір. На другий день після весілля молода господиня готувала їжу, а невдоволена свекруха вилежувалася. Від хвилювання невістка пересолила сніданок. Чоловік покуштував, скривився і сказав:

— Якби знав, хто варив, я б тому очі залив,— і при цьому подивився на матір.

— Та то ж твоя жіночка,— гостро відказала вона.

— Ну, нічого. Присоливши, можна їсти,— відказав син і, досоливши, виїв усе, що було в мисці.

Розмовляють двоє дітей:

— А наші тато багаті.

— А наші тато розумні.

— А наші тато позичили вашим гроші.

— А наші вашим не віддадуть.

Вчитель. Ну, щоб уже так нічого не знати, то страшне. Нехай завтра прийде до мене твій батько.

Учень. А ви думаєте, що мій батько краще за мене знає географію?

— Тату, а чому це вчора з димаря хлібопекарні йшов чорний дим, а сьогодні білий?

— Це тому, що вчора випікали чорний хліб, а сьогодні печуть білий.

— Петрусю, сьогодні тобі лелека приніс сестричку,— радісно повідомив свого синка батько.— Ти хотів би побачити її?

— Я хочу побачити того лелеку…

На уроці учитель спитав одного учня:

— Коли найкраще рвати яблука?

Учень, не задумуючись, випалив:

— Коли собака прив’язаний.

— Вдома тепер я найстарша, що захочу, те й витворяю, всі мене слухають, і мама, і бабуся, і всі-всі. А нікого не слухаю,— хвалиться подругам школярка Олеся.

— Невже ж таки нікого?

— А кого ж мені слухатись, коли вдома я тепер найрозумніша?

— Ти найрозумніша? А мама, а бабуся ваша?

— Бабуся? Який же розум у бабусі, коли вона каже, що малописьменна.

— А мама?

— Мама теж всього чотири класи закінчила, а уже в п’ятім учуся.

— А тато ваш?

— Тато? Тато наш хоч і письменний, а такий, не тільки мене, а й маму, і бабусю слухає.

— А хліба й забули купити! — сплеснула в долоні мати, коли вечеря вже стояла на столі.

— То, давайте, я швиденько збігаю в магазин!

— Що ти, доню? Що ти?! Надворі така хуртовина, Що й собаку жалко вигнати.

— Ну, то а як же без хліба?

— Нехай тато сходить.

Учитель розповідав дітям, з чого роблять ситець, сукно та інші тканини. Коли всім стало зрозуміло, він звернувся до одного хлопчика:

— Ану, Володю, скажи, з чого пошиті твої штани?

— З материної спідниці,— відповів той.