Під червоною парасолькою

По закінченні молебня за упокій душі піп мав іти з процесією на цвинтар, аж тут почав накрапати дощ.

- Паламарю,- звертається піп,- підіть на плебанію та принесіть мені парасолю, бо починає росити дощ, і я геть ризи змочу!

Побіг паламар на плебанію, але дома нікого не застав. Метнувся вів по всіх кімнатах і аж у спальні на постелі уздрів червону парасольку. Зрадів, що не доведеться вертатися голіруч, вхопив парасольку та й приніс попові. Піп, хочеш не хочеш, мусив відкрити червону парасольку і докінчити похорон.

За короткий час помер чоловік однієї бабусі, що була на цьому похороні. Бабуся домовилися з попом за похорон та й тиче йому ще щось у руку.

- А це що? – здивувався піп.

- А це, батюшко, ще десять крон понад ціну, тільки дуже я прошу, щоб ви і мого діда ховали під червоною парасолькою… Дуже мені сподобався такий похорон…