Позичайло

В одному селі жив чоловік на прізвище Позичайло. Дуже любив позичати і ніколи не віддавав. Раз він прийшов до сусіда позичити борошна. Той відкрив комору і дав йому добру мірку. Через деякий час Позичайло знову приходить позичити пшениці. Сусід виніс йому зерна.

Минуло кілька днів, і Позичайло іде позичати сала. А сусід саме молотив.

— Візьми,— говорить,— сам, скільки тобі треба, бо я не маю часу.— І дає Позичайлові ключі. Позичайло за ключі та мерщій не до комори, а додому за більшою торбиною. Прибігає, захекавшись, відмикає комору, а там — пустка.

Іде Позичайло до господаря:

— Комора ж порожня…

— А звідки ж вона буде повна, коли весь час брати з неї і не класти назад.