Провчив
05/04/10
Прокинувся ранком син і з постелі почав розповідати батькові, який саме заступилно вистругував:
— Ну й сон же добрячий снився! Начебто іду полем і бац — мішок золота… Несу, значить, його, аж дивлюсь — на деревах пташки сидять. Та до того вже дивовижні, що і в казках про подібних не чувано. Поставив я мішок на землю та давай їх розглядати, а коли нагнувся… золото хтось украв…
Тут батько як огріє сина заступилном межи плечі:
— Вічно ти гав ловиш!
