Сам себе викрив

Вихвалявся один кум перед другим:

— Знаєте, куме, ота корівка, яку я купив минулої осені у вашого свата, дає по десять відер молока на день.

Мовчить другий кум, цигарки дістає.

— Повірите, по десять повних-повнісіньких… Не знаю вже, куди й дівати оте молоко…

Запалили. Помовчали хвилинку.

— По десять відер щоденно,— не вгаває перший кум.— Присягаюсь.

— Ну й брешете ж ви, куме, і не озираєтесь. Брехун аж задихнувся від несподіванки та образи.

— А ви звідки знаєте?

— Самі ж, куме, і сказали,— хитро усміхнувся другий кум.

— Коли?

— Та тільки що. Як ви ото, куме, вперше сказали мені, що ваша корова дає по десять відер молока щоденно, то я й повірив, бо хіба мало чудес на білому світі буває… Але коли ви повторили те саме, мене сумнів узяв. А як вже і втретє нагадали, та ще присягнули, зрозумів, що ви просто брешете…