Слухняна грубка

Похвалився Іван Петрові, що він може мурувати грубки. Ото й найняв Петро Івана, хоч той до цього ніколи не робив такого. За півдня грубка була готова. Глянув Іван на свою роботу, а грубка хилиться, от-от впаде. Став він, підпер її спиною і каже:

— Петре, плати мені за роботу.

— У мене нема грошей зараз, я пізніше віддам.

— Плати скоріше, а то заберу свою роботу.

— Та я потім заплачу…

— Ні, плати, а як не хочеш, то… Грубка, за мною! З цими словами він кинувся до дверей, а грубка тільки бабах додолу!