Терпець урвався

Жив у селі куркуль один. Миршавенький з себе, працювати сам невштепний був, усе наполягав на інших – жінку, синів, наймитів раз у раз підганяв, і при цьому все у нього обов’язково до рими виходило. Швендяє ото слідком і гугнявить під ніс:

- Омелько – швиденько…

- Хведоро – скоро…

- Орися – не барися…

І лиш одного з наймитів не міг до рими підігнати – Харлампієм звали. Той собі відлежується, посправнішав нівроку.

Та одного разу не витримав господар, ускочив до хати та як залементує, вже без усякої рими:

- Ти, варянице сліпа, піди хоч бузівка нагодуй…