Теща провчила

В одному селі жив чоловік з жінкою. Що жінка, бувало, не зварить,— усе йому несмачне.

— Піду до тещі,— каже чоловік,— вона смачніше варить.

Прийшов.

— Мамо, ви борщ варили?

— Варила, сину, варила.

— Насипте тарілочку.

Теща насипала (а борщ такий пісний-пісний, аж світиться). Зять наївся й говорить:

— От уже до чого смачний борщ! Прийшов додому й ну жінку лаяти:

— Ах ти недотепа, навіть борщу по-людському зварити не вмієш, от пішла б та повчилася у своєї матері.

Не хоче чоловік домашнього борщу їсти, до тещі внадився. Ходив він, ходив. Та ось одного разу, коли він спитав, чи є борщ, теща відповіла:

— Є, зятьок, е… Але ти трохи почекай, я сходжу попораю корову…

Поки зять сидів у хаті, теща бігом до дочки, взяла горщик борщу та й додому. Насипала зятеві й питає:

— Ну як, смачний борщ?

— Дуже смачний! Ще, здається, такого ніколи не їв!..

А теща руки в боки та й каже:

— А чи знаєш, зятьок, що цей борщ твоя жінка варила?!

З тих пір не ходив більше той чолоеік до тещі борщ їсти.

Ваш отзыв