Тещин пережиток
04/16/10
Була у приймака дуже ябедна теща. Приймак — чоловік роботящий, лагідний. Але за що не візьметься, вона кричить не своїм голосом:
— Це моє, не чіпай!
Йому набридло всьому тещиному кланятись. От одного разу він прийшов додому у веселому настрої. Поглянув на миску, з якої теща їла:
— Це твоя?
— А моя ж!
Підняв над головою — торох об підлогу.
— Горшки теж твої?
— А чиї ж! Побив, потрощив.
— Вікна твої?
Теща бачить, що зять може й хату зруйнувати, та й
— Наші, зятечку, наші!
— Хай стоять!
— А двері твої?
— Наші ж, кажу, наші!
— Хай стоять!
— А хата твоя? Де мої сірники. Давай, жінко, гасу!
— Наша, Іване, наша!
З того часу теща навчилась на все казати — наше!
