Винахідливий піп

Один піп дуже любив грати в карти. Якось у суботу як засів з компаньйонами, то аж у неділю церковний дзвін нагадав йому про те, що треба іти службу відправляти. Заховав він колоду карт у рукав, зав’язав його стрічкою і підтюпцем побіг до церкви. Під час проповіді став руками розмахувати, стрічка розв’язалася, і карти розсипалися поміж людей. Піп спочатку перелякався, але швидко отямився та й каже:

- Хай кожен підніме карту, яка впала біля нього.

Люди позбирали карти, і дехто почав подавати їх попові.

- Ні, ні, не давайте. Придивіться добре, що є в кого в руках, і тримайте. Ну, як, придивилися, що в кого є?

- Придивилися,- відповіли люди.

- Тепер по черзі давайте мені,- сказав піп. – Що у вас тітко?

- Червовий король і така ж десятка.

- У тебе синку?

- У мене, отче, пікова дама та бубновий валет.

- У вас, діду?

- А в мене червовий туз попав.

- У вас? У вас?..

Всіх перепитав піп. Зібрав карти, сховав у кишеню і голосно сказав:

- Так то так, мої парафіяни. На картах ви всі розумієтесь добре, і старі, і малі, а от “Вірую” і досі не знаєте…