За упокій душі

У жінки помер чоловік. Пішла вона до дяка, попросила помолитися за упокій душі. Дяк одразу ж прийшов до покійника. Почав читати молитву. Читав, читав, а потім жінка чує раз, і вдруге, і втретє:

- Як ти помирав, мені воли дарував…

А жінка й собі тоді, плачучи:

- Ой не чула, дяче, не чула, бо мене тоді дома не було…

А дяк знову:

- Як ти помирав, мені наказав. щоб я твою жінку не забував.

А жінка тоді:

- Оце я чула, дяче, бо саме тоді дома була.