Жіноча робота

Дружина каже чоловікові:

— Я сьогодні трохи затримаюсь після роботи. І хотіла б просити тебе, любий, аби ти розпалив грубку, поки я прийду.

А чоловік їй:

— Та ти ж знаєш, що я не вмію виконувати цю жіночу роботу.

Дружина, цілуючи чоловіка:

— Ну, я ж прошу тебе, любий. Чоловік не дуже охоче погодився.

Ввечері дружина повернулася з роботи, грубка напалена, в кімнаті тепло. Посміхнулась.

Другого дня жінка з тим самим до чоловіка, але просить уже холодним тоном і не цілує.

— Ну, гаразд,— каже чоловік. Сказано — зроблено.

Третього дня жінка, йдучи на роботу, нічого не каже чоловікові, а повернувшись увечері, як гаркне:

— Що, ледацюго, ти ще й досі грубки не напалив?!