Знала

Заходить чоловік до хати та й каже:

— Біда, жінко,— корова жорна з’їла.

— О… я ж знала, що таке буде…

— Та дурна ж ти: хіба корова може жорна з’їсти.

— Бач, я ж бо знала, що ти з мене дурну зробиш.

Хіба вже помітно?!

— Як живеш, друже?

— Дякую, добре.

— Одружився?

— А що, хіба дуже вже помітно, що сивію?!

Малий вибір

Вирішив купецький син одружитися. Пішов він до одного роміщика і каже:

— Я прийшов до вас сватати дочку.

— А яку ти хочеш?— запитує поміщик.— У мене їх аж три. Найменшій я даю двадцять тисяч приданого, середній — сорок, старшій — сімдесят.

Думав, думав купецький син, а потім і питає:

— Скажіть, будь ласка, а у вас ще старшої немає?

Насолив

Один дід за своє довге життя чимало зазнав страждань і горя. І від кого б ви думали? Та від власної баби. Дуже сварлива була. І от якось, коли в старого урвався вже терпець, він подумав: «Завжди мовчав, а на цей раз уже насолю!»

Подумати подумав, а сказати нічого не сказав. Устав ранком, узяв вила і почав цілитися в бичка, якого баба дуже любила. Цілився, цілився, а баба так і не побачила.

«Нічого,— думає дід,— ти ще погаласуєш!»

Разів зо три повторював дід точно продуману операцію, але баба все якось не помічала того.

Сусіда, добрий мисливець, спостерігаючи за діями діда, думав: «Мабуть, чолов’яга хоче вбити бичка, та ні з чого».

Коли дід наступного ранку знову почав цілитися, пролунав постріл, і бичок, наче підрубаний, упав, востаннє махнувши хвостом на світ божий.

«Оце так насолив! — подумав дід.— І який воно чорт вила зарядив?»

А баба з кочергою вже йшла в наступ.

Як сонце

— Ну, як твій чоловік?

— Як сонце.

— О, так це добре!

— Що й казати… Як увечері зайде, то лише вранці приходить.

Домовилась…

Чоловік лежить хворий і каже до жінки:

— Як умру, Настуню, то вийди за Михайла. Він чесний і роботящий чоловік.

— Я вже з ним домовилась,— відказала жінка.

Крізь сон

Ж і н к а. Ти знову вночі крізь сон говорив!

Ч о л о в і к. То мені вже й вночі не можна слова сказати!

Не пам’ятає

— Ти мене любив?

— Любив.

— «Не розлюблю ніколи», говорив?

— А цього не пам’ятаю, я ж тебе любив без пам’яті.

А ти кажеш…

— І коли ти ото курити кинеш? Смокчеш і смокчеш оту гидоту. Мов цап, просмердівся.

— А навіщо кидати? Хіба не чула — комета до нас летить. Одні вчені кажуть — мине, а другі, що впаде на землю. Комета велика, як грюкне, то від нашої планети одна пилюка залишиться. А ти кажеш, кинь курити…

«Добре» життя

Прийшла мати в гості до заміжньої дочки та й питає:

— Ну як, доню, тобі живеться тут? — Добре, мамо,— відказує дочка.— Дров не треба

носити — самі за мною літають.

Жіноча робота

Дружина каже чоловікові:

— Я сьогодні трохи затримаюсь після роботи. І хотіла б просити тебе, любий, аби ти розпалив грубку, поки я прийду.

А чоловік їй:

— Та ти ж знаєш, що я не вмію виконувати цю жіночу роботу.

Дружина, цілуючи чоловіка:

— Ну, я ж прошу тебе, любий. Чоловік не дуже охоче погодився.

Ввечері дружина повернулася з роботи, грубка напалена, в кімнаті тепло. Посміхнулась.

Другого дня жінка з тим самим до чоловіка, але просить уже холодним тоном і не цілує.

— Ну, гаразд,— каже чоловік. Сказано — зроблено.

Третього дня жінка, йдучи на роботу, нічого не каже чоловікові, а повернувшись увечері, як гаркне:

— Що, ледацюго, ти ще й досі грубки не напалив?!

Любителі музики

Коли чоловік з жінкою зайшли до залу філармонії, конферансьє оголосив:

— Зараз буде виконана Шоста симфонія Щостаковича.

— Я тобі казав, збирайся швидше,— дорікав чоловік дружині,— бачиш, уже п’ять симфоній пропустили!

Помінялися місцями

Як тільки по радіо починали передавати репортаж: про футбол, чоловік одразу прикипав до приймача, і ніяка сила не могла його відірвати. Жінка терпіти не могла цих передач і завжди, бувало, кричить:

— Щоб мав льосі дрота в рило заправити, то він слухає чортзна-що!

Та ось купили вони телевізор. Побачила жінка, як в той футбол грають, і тепер під час трансляції матчів її від телевізора не відтягнеш. То вже чоловік буркотить:

— Восьма година… пора доїти корову…

— Та почекай! — відмахується жінка, як від мухи.

— Вже дев’ята година. Йди корову доїти,— міниться чоловік.

Жінка хапає чоловіка за руку:

— Дивись, дивись! Веде, веде, веде. Пас! Удар!!! Ех, штанга… Ні, любий, наші таки їх видоять!

Чоловік докірливо хитае головою, покрутить пальцем коло лоба, зітхне і йде сам доїти корову.

Вжив заходів

Якось перукар зауважив своєму клієнтові:

— Дуже рано лисієте. Чи робите ви що-небудь, щоб запобігти випаданню волосся?

— Так. Оце недавно подав до суду заяву про розлучення.

Поважна причина

— Чому ти розлучаєшся з своєю третьою дружиною?

— Бо знайшов четверту.

Рідна жінка

— От біда… Майже ніколи не снідаю…

— А чому? Я завжди дома поснідаю, ще й у поле жінка щось приготує…

— Добре, що в тебе рідна жінка, а в мене третя.

Про дурість

— Скажіть, чи дурість є причиною до розлучення?

— Цілком може бути! А хіба що, ваша жінка дурна?

— Ні! Я дурний, що з нею одружився.

Спіймав на брехні

— У чому причина розлуки? — запитує суддя жінку.

— Головна причина полягає в тому, що він у мене дурний, як пень.

— А що, хіба ви не знали про це, коли розписувалися?

— Тоді я не знала…

— А що ви скажете? — звернувся суддя до чоловіка.

— Бреше, знала вона…

Поскаржилась

Розговорилися дві жінки на базарі:

— Знаєте, у мене просто не чоловік, а ганчірка: за сигаретами — і то стає в чергу. Я хоч і жінка, а завжди все без черги дістану.

— Еге, це ще нічого. От мій — то справді ганчірка: яка б хамка не лізла поперед нього в чергу — ані слова не скаже.

— Ну й що?! Він у вас просто ввічливий.

— А у вас добре вихований.

Мовчан-зілля

Прийшла жінка до ворожки та й просить:

— Допоможіть, бабусенько! Така мені біда, така біда!.. Чоловік мене щодня лає — рот йому не затуляється.

— А ти мовчиш?— питає баба.

— Де б я йому мовчала?! Він мені слово, а я йому десять. Така біда, таке горе!

Доведеться кидати чоловіка…

— Нічого,— каже ворожка,— цій біді можна запомогти.

Пішла у хижку і виносить звідти пляшечку з прозорою рідиною.

— Оце,— каже,— мовчан-зілля. Носи його завжди з собою. Як чоловік почне тебе лаяти, то ти швиденько одвернись і набери у рот. Але не ковтай зразу. Що він не говоритиме, а ти не ковтай. Аж коли він від тебе відчепиться, тоді поволеньки ковтни.

Жінка подякувала і пішла.

Через якийсь час приходить знову, несе бабі і сало, і масло, і курку, і яєць. Та дякує, дякує:

— Ой спасибі ж вам, бабусенько! Яке ж ваше зілля хороше! Так ми тепер добре живемо, так мене чоловік любить та жалує. Дайте ще.

І втретє приходить та жінка, і вчетверте — все за тим зіллям. Бабі вже надокучило, вона й каже:

— Тепер ти вже до мене не йди. А як скінчиться це зілля, піди до криниці, вклонися на всі чотири сторони та й набери води в пляшечку. А вживай її, як і перше.