Зайва річ

Маленька дівчинка, побачивши у сусідів новеньку пральну машину, запитала у свого татка:

— Татусю, коли ти купиш пральну машину?

— А навіщо вона нам?— відказав татусь.— У нас же мама є.

Нехай покрутиться

Ліг чоловік спати, а заснути не може — все крутиться. От жінка й питає:

— Чого це ти все крутишся та крутишся? А чоловік і каже:

— Та місяць тому позичив я у Федора Кіндратовича п’ятсот карбованців, а сьогодні строк віддавати…

Жінка, нічого не кажучи, одяглася, вискочила з хати і до сусіда:

— Федоре Кіндратовичу, мій чоловік позичав у вас гроші?

— Позичав. Сьогодні повинен був віддати.

— Так він вам не віддасть! — гукнула і пішла геть. А прийшовши додому, сказала чоловікові:

— Можеш спати спокійно, хай і він тепер трохи покрутиться.

Коза-мандрівниця

Повів один чоловік козу на базар, що біля станції, та й продав. А потім зустрів там кума, пропив усі гроші та й повернувся ні з чим додому. Жінка й питає:

— Ну, що, продав козу? А чоловік каже:

— Привіз я козу на станцію, та так стомився, що вирішив відпочити. Сів біля дерева, недалеко від колії, а козу прив’язав до гілляки. А в той час проходив поїзд з платформами, так наша коза відірвалась від гілляки та стриб, клята, на платформу. Тільки я її й бачив!..

— Куди ж вона поїхала?— злякано запитала жінка. , ,

— Та я ходив до начальника, допитувався, так він каже, ніби той поїзд на Одесу пішов…

Забула

Зустрілися дві сусідки, десь біля трьох годин у хаті говорили, а потім ще з годину коло воріт стояли. Прийшла жінка додому, а чоловік і питає:

— Про що ти так довго з сусідкою говорила? Жінка дивиться-дивиться:

— Їй-бо, забула.

— А що ж вона тобі казала?

— Щось торохтіла… а що — дідько її розбере.

Ви чули?

— Параско, ви чули?— таємниче спитала сусідка сусідку.

— А що?

— Гапчин Микола привіз таку високу невістку, ну як ви, а може, ще й вищу, і таку страшну, ну як ви, а може, ще й страшнішу…

Сказав правду

Послала якось сварлива жінка свого чоловіка до млина у сусіднє село. Поїхав він, а по дорозі до шинку заглянув, чарку добру випив. Добирається до млина, а там народу сила-силенна. Багато помольців уже по три-чотири дні чекають своєї черги.

— Люди добрі! — скинувши шапку, звернувся чоловік до присутніх.— Чи дозволите мені змолоти без черги? Горе маю велике: жінка вмерла.

Люди зразу ж пожаліли чоловіка. А коли він через півгодини змолов, то знову скинув шапку і каже:

— А може, люди добрі, хто справді з вас пошле смерть моїй жіночці, то, їй-богу, цю всю мукичку віддам. Правду вам кажу!

Дивина

Почувши, що в кінотеатрі почали демонструвати широкоекранні фільми, дід з бабою вирішили подивитись на цю дивину. Квитки вони взяли на перший ряд. Погасло світло, а скоро дід до баби:

— Стара, не дивись туди-сюди, туди-сюди. Дивись ти на своєму боці, а я на своєму, а як прийдемо додому, то й розповімо одне одному, що бачили…

Не може бути!

На вулиці зустрілись два сусіди. Один з них і каже:

— Ви чули, сусід Іван помер.

— Не може того бути…

— Чому?

— Та він же мені сто карбованців винен.

Два брехуни

Ішли якось повз церкву два чоловіки. От один і каже:

— Бачиш, як по церкві муха лазить?

— Ні, не бачу,— каже другий.— Я лише чую, як вона гупає.

Ідуть вони далі, проходять коло птахоферми. Перший і каже:

— Бачив якось я таку велику птицю; стане однією ногою на село Вероку, другою на Михайлівку, потім на Бершадь і пішла, і пішла…

Пройшли вони ще трохи, а другий і каже:

— А я бачив таке яйце, що дванадцять чоловік його ломами піднімали, піднімали, а з місця так і не зрушили.

— А де ж могло взятися таке яйце?

— Та це ж від тієї птиці, що ти бачив…

Добра закуска

— Ви що, кумо, гостям подаєте на закуску?

— Вареників наварю, пиріжків напечу, рибки насмажу… А ви?

— А я на закуску даю капустку, її і подати не соромно, і з’їдять — то не жалко.

Порозумілися

— Сусідко, ви захворіли?

— Чого це вам так здалося?

— Не здалося — вдосвіта з вашої хати виходив фельдшер.

— Отакої! Як від вас учора вдосвіта виходив пожежник, то я ж не питала, чи горить ваша хата.

Бачив

Іде дядько понад рікою, вгледів хлопця-рибалку та й питає його:

— Ти не бачив, тут не плив камінь по воді, бо в нас млина розірвало.

— Бачив,— каже хлопець,— плив камінь по воді, ще й собака на ньому сидів і муку лизав.

Куди їдете?

У напівтемному вагоні сидить літній пасажир і куняє. Більше нікого немає. На станції у вагон заходить жінка. їй хочеться поговорити, і вона звертається до свого сусіда:

— Ви далеко їдете?

— У Чернівці.

— Чого?

— До сина.

— А що він там робить?

— Вчиться в університеті.

Старий задрімав знову. На наступній станції у вагон входить інша жінка. Сіла неподалік і питає:

— Вуйку, куди їдете?

— В Чернівці,— буркнув той крізь сон.

— Чого?

— До сина, він вчиться в університеті. Замовкли. Через півгодини входить ревізор і делікатно будить пасажира:

— Куди їдете?

Старий схопився та як крикне:

— Їду в Чернівці, до сина, він вчиться в університеті! А тепер дайте мені спокій, бо я хочу спати!

Побалакали

Одного разу їхали два куми на сінокіс і завели таку балачку:

— А що, якби та така коса, щоб раз коснув — і на цілий стіг?

— А якби така корова прийшла та з’їла той стіг.

— Хай вона здохне, та корова…

— Та нехай і та коса поламається.

Темна ніч

Один дядько розповідав:

— Їхав якось я возом вночі. Ніч була темна. Кінь чорний. Їду-їду — засну. Прокинусь, помацаю, чи тут кінь,— знову їду…

Моя жінка

— Ти не бачив моєї жінки?

— А ото не вона стоїть?

— Ні, ця стоїть мовчки…

Гостинна кума

Зайшов якось кум до куми. А вона саме вареники варила. Подумала, що доведеться кума почастувати, і жаль вареників стало. От вона й каже:

— Куме! А ви любите вчорашні вареники?

— Люблю,— відповідає кум.

— То прийдіть, куме, завтра.

Як хвалько коника об`їжджав

В одній колгоспній конюшні об’їжджали молодих коней. Побачив це один хвалько і каже:

— Що це за робота? От як я служив у кавалерії, то там були коні не те, що ці, і об’їжджав я їх запросто.

Конюхи вирішили провчити хвалька і запропонували йому молодого норовистого коника. Відступати було нікуди. З геройським виглядом він сів на коня, але… через кілька секунд уже лежав на землі.

Підвівся хвалько, обтрусився та й каже:

— Коли б цей коник не скинув мене, то був би здох піді мною.

Ото поворот!

Зібралися два шофери. От один і каже:

— Одного разу я їхав з такою швидкістю, що кілометрові стовпи мелькали, як штахетики.

— То дурниця,— каже другий,— одного разу я зробив такий поворот на повнім ходу, що побачив задній номер своєї машини.

Добрий сторож

Поставили мене, старого діда, охороняти колгоспні кавуни. Коли вони доспіли, стали на баштан забігати хлопчиська. «Що ж мені робить, старому?..» Думав, думав та й надумав. Як тільки зловлю якого хлопця в кавунах, роздягаю його догола і пускаю додому, а за шматтям, кажу, хай прийде батько або мати. А вони, бісові сини, що додумали, заходять в кавуни голі, щоб не було що взяти, як зловлю.

Одного разу чую, щось шелестить, я туди, а там голий-голісінький хлопець, як мати народила, а в нього повна пазуха кавунів, я його за руку та до голови колгоспу.

Ото мене голова і похвалив, що я добрий сторож.