В кого який тато

Розмовляють двоє дітей:

— А наші тато багаті.

— А наші тато розумні.

— А наші тато позичили вашим гроші.

— А наші вашим не віддадуть.

Хіба краще?

Вчитель. Ну, щоб уже так нічого не знати, то страшне. Нехай завтра прийде до мене твій батько.

Учень. А ви думаєте, що мій батько краще за мене знає географію?

Пояснив…

— Тату, а чому це вчора з димаря хлібопекарні йшов чорний дим, а сьогодні білий?

— Це тому, що вчора випікали чорний хліб, а сьогодні печуть білий.

Цікавий синок

— Петрусю, сьогодні тобі лелека приніс сестричку,— радісно повідомив свого синка батько.— Ти хотів би побачити її?

— Я хочу побачити того лелеку…

Зрозумів

На уроці учитель спитав одного учня:

— Коли найкраще рвати яблука?

Учень, не задумуючись, випалив:

— Коли собака прив’язаний.

Найстарша в сім’ї

— Вдома тепер я найстарша, що захочу, те й витворяю, всі мене слухають, і мама, і бабуся, і всі-всі. А нікого не слухаю,— хвалиться подругам школярка Олеся.

— Невже ж таки нікого?

— А кого ж мені слухатись, коли вдома я тепер найрозумніша?

— Ти найрозумніша? А мама, а бабуся ваша?

— Бабуся? Який же розум у бабусі, коли вона каже, що малописьменна.

— А мама?

— Мама теж всього чотири класи закінчила, а уже в п’ятім учуся.

— А тато ваш?

— Тато? Тато наш хоч і письменний, а такий, не тільки мене, а й маму, і бабусю слухає.

Завидна турбота

— А хліба й забули купити! — сплеснула в долоні мати, коли вечеря вже стояла на столі.

— То, давайте, я швиденько збігаю в магазин!

— Що ти, доню? Що ти?! Надворі така хуртовина, Що й собаку жалко вигнати.

— Ну, то а як же без хліба?

— Нехай тато сходить.

Уторопав

Учитель розповідав дітям, з чого роблять ситець, сукно та інші тканини. Коли всім стало зрозуміло, він звернувся до одного хлопчика:

— Ану, Володю, скажи, з чого пошиті твої штани?

— З материної спідниці,— відповів той.

Не втерпіла

Посварилися дід з бабою і наворохобились одне до одного не балакати. Але не стало у баби терпіння сидіти, напиндоривши губи. От вона й питає старого: — Старий, чи то ти учора чхнув?

— То що? — понуро озивається той, поглядаючи спідлоба.

— То здоров будь! — ласкаво одмовляє баба.

— Та спасибі!

Тоді баба:

— Ха-ха-ха!

А дід не втерпів та й собі розсміявся. Так от і помирились.

Купила сметани

— Збігай, доню, у молочний магазин, купи сметани. Ось глечик і гроші. Купиш на всі, буде кілограм.

Прийшла дівчинка до магазину, подала глечик продавщиці й каже :

— Тьотю, мені один кілограм сметани. Продавщиця налила у глечик сметани й питає:

— А гроші де?

— Та там же, у глечику.

Найсильніша

— Хто в нашій сім’ї найсильніший?

— Бабуся!

— Чому?

— Бо вона все за всіх робить.

Синові хитрощі

Жінка часто докоряла чоловікові, що він з малим сином після лазні до буфету заходить.

Через якийсь час батько з сином знову в лазні.

— Тату! — каже син.— Пішли в буфет. Ти пивка вип’єш, а мені ситра, купиш.

— Ні, синку,— каже батько,— не підемо, бо ти ще мамі скажеш, потім клопоту не обберешся.

— Хіба я маленький,— каже син,— от побачиш, що не скажу.

Домовилися і зайшли до буфету.

Приходять додому. А хлопець місця собі не знаходить — так і кортить йому сказати матері, де вони були, та пам’ятає про умову. Нарешті не витримав:

— Мамо,— каже,— от скільки хочеш питай, а я тобі все одно не скажу, що ми з татком були в буфеті.

Що говорить сестричка

Маринку спитали, що каже її п’ятимісячна сестричка.

— Не знаю, вона говорить не по-нашому…— відповіла Маринка.

Вдалий приклад

Учитель. Усі тіла від тепла розширяються, а від холоду скорочуються. Не наведеш мені якогось прикладу, Миколко?

Учень. Зимою дні коротші, бо холодно, а літом довгі, бо від тепла розширюються.

Перехитрив

Дочка з чоловіком прийшла до матері в гості. Мати, як годиться, запросила до столу. Лаштуючи обід, розпитує, як живуть молоді, чи шанують одне одного.

— Ти ж її не зобиджай,— звертається вона до зятя. А сама в цей час кашу мастить, та все з того боку, де дочка повинна їсти, більше масла кладе. — Живи мирненько, дружненько…

— І чого б це ми не мирились,— тягне басом зять а сам пильнує за тещею.

— Так-так, дітки, мирненько-дружненько…— скоромовкою повторює мати і підсовує кашу до дочки. Та знов до зятя: — Не зобиджай свою жінку…

— Що ви, мамо,— беручи обома руками тарілку басить зять.— Щоб мені голову ось так повернуло, і повертає він тарілку,— коли б я її зобидив…

І почав їсти кашу з того боку, де більше помащено.

Навчив

Взяли невістку з сусіднього села. Гарна була, а от робити нічого не хотіла. Тоді батько й постановив: «Що не кажіть, а я навчу її працювати!»

І навчив… Наука його була дуже проста: якщо невістка нічого не робила, то їй і їсти не давали.

Якось у неділю всі поїхали на ярмарок, а невістку залишили вдома. Вона справилася по господарству, порядкує в хаті. Аж ось і мати її прийшла в гості. Сіла та й сидить, любується дочкою, що така моторна стала. Аж тут і з ярмарку над’їхали. Невістка як глянула у вікно та мерщій кинула матері в руки кожух і каже:

— Нате, мамо, хоч кожух мніть, а то у нас, хто нічого не робить, тому і їсти не дають.

Жалісливий

— Тату, дай мені карбованця.

— Навіщо?

— Та для бідної жінки, яка просить.

— Добре, синку… А чому це ти надумав пожаліти її?

— Як чому? Та вона ж цукерки продає.

Провчив

Прокинувся ранком син і з постелі почав розповідати батькові, який саме заступилно вистругував:

— Ну й сон же добрячий снився! Начебто іду полем і бац — мішок золота… Несу, значить, його, аж дивлюсь — на деревах пташки сидять. Та до того вже дивовижні, що і в казках про подібних не чувано. Поставив я мішок на землю та давай їх розглядати, а коли нагнувся… золото хтось украв…

Тут батько як огріє сина заступилном межи плечі:

— Вічно ти гав ловиш!

Прочитав

— Читай, що написано під цим малюнком.

— О… С… А…

— А разом як буде?

— Бджола…

Пожалів

Питає син у покусаного бджолами батька:

— Тату, вам дуже боляче?

— Ох, і боляче!

— То нічого, тату. Але коли бджоли вас кусали, ви так вигиналися, що ми ледве зо сміху не попадали.